Як заведено у рашистів, відсутність успіху в бою вони намагаються компенсувати брудними методами – брехнею, залякуванням тощо. Наразі ними обрано ядерний шантаж – загроза вибуху Запорізької АЕС. Можливо, подолати загрозу допоможе тиск міжнародної спільноти, але найімовірніше, єдине, на що можна розраховувати – ЗСУ виженуть агресора.

Окупанти намагаються вести наступ у декількох напрямках, переважно на сході країни, але щоразу їхні спроби наражаються на гідну відсіч і вогонь наших воїнів. Водночас точний удар українських захисників по мосту через Дніпро руйнує логістику ворога. А на тимчасово окупованих територіях, тим часом, активізуються українські партизани.

Змін у розташуванні військ на східному напрямку практично не відбувається, хоча окупанти щодня намагаються атакувати. Нарвавшись на міцну оборону ЗСУ, вороги відступають. Тим часом вибухи на аеродромах у Криму викликали паніку рашистів, а це означає, що вони намагатимуться помститися. Отже, можливі нові руйнівні удари по українських містах – а це означає, що не можна ігнорувати повітряну тривогу.

Обстановка на південному театрі бойових дій напружена та динамічна у розвитку, але контролюється нашими Силами оборони. Ворог продовжує діяти по займаному рубежу оборони. Суттєвих змін у складі та положенні не має.

Ворог основні зусилля зосереджує на недопущенні просування наших військ та утриманні власних рубежів оборони. Намагається проводити розвідку за допомогою БпЛА, продовжує обстріли із ствольної, реактивної артилерії та танків вздовж всієї лінії зіткнення.

На Південнобузькому напрямку противник систематичним застосуванням наявних видів озброєння по лінії зіткнення та в глибині оборони намагається утримати зайняті позиції та не допустити відновлення наступу й звільнення тимчасово захоплених територій силами оборони.

Знову настав етап війни, який може здатися якоюсь паузою чи навіть встановленням стутус-кво у протистоянні. Але це оманливе враження, і якщо йдеться про паузу, то перед бурею. Особливо «гаряче» буде у нас - у Причорномор'ї, і це підтверджують дедалі потужніші обстріли захисника українського півдня – Миколаєва. Наші військові не залишаться у боргу – спочатку південь, а потім усі окуповані території України будуть звільнені воїнами ЗСУ.

Наступ рашистів на сході, як і раніше, буксує на місці, а їхні війська перекидаються на південь. Тим часом, ворог продовжує вести варварські обстріли наших міст і проводити психологічні спецоперації проти України. Мета останніх – як і раніше, розкол у нашому суспільстві, зниження підтримки військових та керівництва країни. А це означає, що така підтримка не повинна слабшати.

Бойові дії сході і тривають, а на півдні ще навіть ввійшли у вирішальну стадію. Тому те, що багато українців вже заспокоїлися і чекають, що перемога вже ось-ось – неправильно. Героїчні ЗСУ мають виконати ще дуже багато бойової роботи, перш ніж рашистів буде викинуто з нашої землі. А це означає, що не можна послаблювати зусиль, роблячи все задля перемоги.

На фронті відбуваються зміни - бойові дії все більше зміщуються на південний напрямок, хоча і на сході все поки що далеко не просто. Ворогів ще багато, і ЗСУ методично знищують їх. Але нашим воїнам потрібно більше техніки, зброї та далекобійних систем.