Обстановка залишається напруженою, але контрольованою. Окупаційні війська продовжують агітаційно-примусові заходи в рамках організації псевдореферендумів. Не маючи явки на виборчих дільницях, здійснюють подворові обходи, де колаборанти у супроводі озброєних військових закликають людей долучитися до голосування. Більшість населення уникає контакту з цими, так званими мобільними пунктами голосування, і не бажає брати участі в політичному фарсі.

Сьогодні закінчується сьомий місяць великої війни, розв'язаної Росією проти України. На жаль, закінчення війні не видно: вона переходить у боротьбу виживання. Україна просто не має іншого виходу, окрім як стати ще сильнішою та ефективнішою. І саме тому ми переможемо.

Головні події недавніх днів війни – неймовірний обмін наших захисників, у тому числі командирів «Азова», а також «часткова мобілізація» в росії, оголошена днем ​​раніше. Чи є якийсь зв'язок між цими подіями? Безумовно, хоч і не прямий. Адже вони обидві – про мотивацію солдатів. Мотивація українського воїна, і так традиційно дуже висока, стала внаслідок обміну ще вищою: адже навіть якщо наші потрапляють у полон, їх витягують звідти. А мотивація рашистів тепер упала ще нижче, ніж була: мало того, що тепер женуть на незрозумілу їм війну як тварин, так ще й у разі полону замість них на обмін піде якийсь олігарх.

Як і очікувалось, російський диктатор оголосив мобілізацію (щоправда, часткову), а на тимчасово окупованих територіях поспіхом готують фейкові "референдуми". Тим часом, ЗСУ продовжують активно діяти проти загарбників.

Після майже семи місяців активної війни росія, яка підганялася страхом наступу ЗСУ, зробила судомну спробу легалізувати захоплені території України. Але всьому світу і навіть росіянам зрозуміло, що «референдуми» на захоплених землях нашої країни – юридично нікчемні. Війна буде ще довгою та важкою, але Україна обов'язково переможе.

Ворог продовжує обстрілювати українські міста і намагається збільшити свої танучі сили за рахунок в'язнів і найманців. Колабораціоністські "адміністрації" то збирають валізи й істерично благають про порятунок, то намагаються зробити веселу міну при поганій грі. Тим часом, ЗСУ впевнено роблять свою справу. Втім, до остаточного вигнання ворога і його посіпак з української землі ще далеко.

На півдні України суттєвих змін у стані, складі та положенні противника немає, але він не полишає спроб підтягування резервів та перегрупувань, тим часом надаючи перевагу дистанційним заходам впливу.

Ворог продовжує обстрілювати будинки мирних жителів та об’єкти цивільної інфраструктури, порушуючи норми Міжнародного гуманітарного права, закони та звичаї ведення війни. За минулу добу російські окупанти завдали 6 ракетних та 28 авіаційних ударів, здійснили понад 90 обстрілів з РСЗВ по військових та цивільних об’єктах на території України. Постраждала інфраструктура понад 30 населених пунктів.

З просуванням воїнів ЗСУ на схід відкривається дедалі більше фактів жорстокості, злочинів, скоєних російськими військовими. На окупантів та їх прихильників це не справляє враження. Але весь світ жахається, побачивши, що відбувалося в Ізюмі. Людям в Україні та Європі вже зрозуміло – Буча, Ірпінь були не просто «ексцесами виконавців». Жорстокість властива для російських окупантів. Отже, треба позбавити їх можливості вчиняти нові злочини – інших варіантів просто немає.

Воїни ЗСУ продовжують звільнення тимчасово окупованих територій України. На звільнених територіях вони зустрічають весь жах, який приніс із собою «російський світ». Окупанти обов'язково відповідатимуть за все, що вони зробили в Україні, і в цьому наша країна має всю необхідну міжнародну підтримку.