Поки рашисти через свою пропаганду «продають» своєму населенню «великі перемоги» в Україні у вигляді ракетного обстрілу, підтримка нашої країни міцнішає. Міжнародні постачання озброєння, а особливо ППО, набирають обертів. Це означає, що ще більше ворожих ракет та дронів знищать у польоті наші бійці. І про перевагу у повітрі вороги забудуть остаточно. А у сучасній війні перемагає той, хто контролює повітряний простір.

На восьмий місяць війни сила ЗСУ вже добре помітна ворогам: вони розуміють, що не можуть перемогти. Але попри космічні за мірками будь-якої сучасної армії втрати, рашисти продовжують спроби штурмових дій на сході України. Це означає - нам не варто сподіватися, що вони просто кинуть зброю і підуть: ні, війна припиниться тільки коли ворог буде розбитий і втратить ресурси для нападу. Але й такий час обов'язково настане.

Варварські ракетні удари по українським містам не тільки не зламали волю українців до спротиву загарбникам, але й спонукали західних партнерів надавати більше зброї для ЗСУ. Першу з обіцяних систем ППО - до речі, для захисту Одеського порту - Україна вже отримала. На черзі - інші поставки.

Ракетний терор рашистів розкрив їх нові цілі в цій війні - адже про перемогу вс рф на полі бою вже не йдеться. Атакуючи ракетами наші електростанції та ТЕС, окупанти хочуть знеструмити та заморозити найбільші міста України і тим самим послабити оборонний потенціал нашої країни, і тим самим зламати волю українців до опору. Але такі дії лише свідчать про нерозуміння ворогом психології українців. Адже так ворог лише підігріває ненависть нашого народу. І про це говорять рекордні збори на зброю для відплати.

Російські окупанти нанесли масований удар по українським містам, руйнуючи будинки і вбиваючи людей. Але, окрім ще більшої мотивації наших захисників і нової хвилі донатів на ЗСУ, цей акт терора нічого загарбникам не приніс. Адже такого роду удари мають сенс з військової точки зору лише як елемент наступу, тоді як російська армія вже давно не наступає ніде, крім Бахмутського напрямку, та й там її успіхи цілком примарні.

Ворог наносить системне вогневе ураження по наших позиціях, застосовує армійську авіацію, реактивні системи залпового вогню, ствольну артилерію й міномети вздовж лінії бойового зіткнення і по прилеглих громадах. Тилові райони продовжує атакувати нетиповим використанням зенітно-ракетних систем С-300, ракетними ударами з неба та дронами-камікадзе. Для запобігання просування наших військ - здійснює мінування місцевості.

За добу відбулося майже сорок бойових зіткнень. Найбільш напружена обстановка спостерігалася на Бахмутському та Авдіївському напрямках, де наші захисники відбили понад 30 атак противника. Протягом минулої доби окупанти завдали три ракетних та 26 авіаційних ударів, здійснили понад 75 обстрілів з реактивних систем залпового вогню. Вночі російські окупанти цинічно вдарили по житлових будинках та цивільній інфраструктурі Запоріжжя.

ЗСУ у важких боях здобувають перемогу Україні, звільняючи території півдня та сходу. Але ціна визволення дуже висока, а ворог сильний і не обтяжений принципами. І ще важливо пам'ятати, що сьогодні - ювілей рашистського диктатора. Швидше за все, підлеглі спробують «привітати» його, завдавши чергових терористичних ударів по містах України. Отже, сьогодні точно не варто нехтувати сигналами тривоги.

Наступ ЗСУ триває, і, за деякими оцінками, до кінця жовтня наша армія може опинитися в Херсоні. У рашистів на фронті справи йдуть настількі погано, що це визнають навіть їхні пропагандисти. Наразі Україну особливо явно хочуть схилити до переговорів. Мабуть, звідси – і нахабна пропозиція «договоритися парламентами» (з тією самою держдумою, що підтримала анексію), і не менш безглузді загрози ядерною зброєю.

Підрозділи Сил оборони закріплюються та проводять стабілізаційні заходи у звільнених від рашистських окупантів населених пунктах, продовжуючи активні дії на кількох напрямках. Зокрема, офіційно підтверджено початок визволення Луганської області.