Бої на сході не припиняються і рашисти все ще намагаються йти в наступ, хоча щоразу отримують потужну відсіч і просування вперед у них не виходить. Ракетних обстрілів українських міст поменшало, але зовсім не через гуманізм агресора. Все простіше: ворог змушений заощаджувати ракети, а якщо запускає їх – то кілька декілька відразу, бо одиночні ракети дуже вміло «приземлюють» наші зенітники.

Агресія рашистів в Україні триває: окупанти, як і раніше, діють не вмінням, а числом. Українці протиставляють їм зовсім іншу тактику – гнучко та майстерно обороняючись, завдають точних та несподіваних ударів по ключових об'єктах ворога. І хоч у ворога все ще є значна перевага в живій силі та кількості (але не в якості) озброєнь, агресор все частіше отримує гідну відсіч, а далі буде лише гірше.

Ворог зосереджує зусилля на встановленні повного контролю над територіями Луганської та Донецької областей, утриманні тимчасово захоплених районів Херсонської та частини Харківської, Запорізької і Миколаївської областей, створенні сприятливих умов для відновлення наступу на окремих напрямках, а також блокуванні морських комунікацій України у Чорному морі. Водночас, наші захисники міцно тримають рубежі, а на певних напрямках переходять у контратаки і контрнаступи.

Тяжкі бої на сході продовжуються, і, незважаючи на всі спроби штурму, рашисти ніяк не можуть просунутися вперед. Війна йде майже півроку, і є відчуття, ми перебуваємо в тій її точці, з якої після певної паузи почнеться рух військ у зворотному напрямку. Це, можливо, буде не скоро, і українців чекають важкі бої та інші випробування. Але неодмінно буде.

Як заведено у рашистів, відсутність успіху в бою вони намагаються компенсувати брудними методами – брехнею, залякуванням тощо. Наразі ними обрано ядерний шантаж – загроза вибуху Запорізької АЕС. Можливо, подолати загрозу допоможе тиск міжнародної спільноти, але найімовірніше, єдине, на що можна розраховувати – ЗСУ виженуть агресора.

Окупанти намагаються вести наступ у декількох напрямках, переважно на сході країни, але щоразу їхні спроби наражаються на гідну відсіч і вогонь наших воїнів. Водночас точний удар українських захисників по мосту через Дніпро руйнує логістику ворога. А на тимчасово окупованих територіях, тим часом, активізуються українські партизани.

Змін у розташуванні військ на східному напрямку практично не відбувається, хоча окупанти щодня намагаються атакувати. Нарвавшись на міцну оборону ЗСУ, вороги відступають. Тим часом вибухи на аеродромах у Криму викликали паніку рашистів, а це означає, що вони намагатимуться помститися. Отже, можливі нові руйнівні удари по українських містах – а це означає, що не можна ігнорувати повітряну тривогу.

Обстановка на південному театрі бойових дій напружена та динамічна у розвитку, але контролюється нашими Силами оборони. Ворог продовжує діяти по займаному рубежу оборони. Суттєвих змін у складі та положенні не має.

Ворог основні зусилля зосереджує на недопущенні просування наших військ та утриманні власних рубежів оборони. Намагається проводити розвідку за допомогою БпЛА, продовжує обстріли із ствольної, реактивної артилерії та танків вздовж всієї лінії зіткнення.

На Південнобузькому напрямку противник систематичним застосуванням наявних видів озброєння по лінії зіткнення та в глибині оборони намагається утримати зайняті позиції та не допустити відновлення наступу й звільнення тимчасово захоплених територій силами оборони.