«Восени так солодко чіплятись за минуле, так буває восени», — начитують ТНМК. Зв'язок осені та меланхолійного в усіх відтінках стану відомий усім: комусь із власного досвіду, іншим — з масової культури й художньої літератури. Цієї осені українцям та українкам може бути сумно, важко, безнадійно чи апатично передусім через війну та зміни в житті, а не через сезонність. Водночас нам критично важливо тримати стрій і не втрачати працездатність через коливання настрою, нехай і цілком фізіологічні та закономірні.

Ще одним аспектом кризового досвіду, який ми отримали є чітке розуміння того, що про допомогу можна просити, її можна пропонувати та надавати. Це не є показником слабкості чи чимось неправильним. Зараз, звичайно, більшість зосереджена на допомозі ЗСУ та підтримці людей, які постраждали та страждають від дій агресора. Але коли ми востаннє допомагали тим, хто поруч: сидить навпроти, живе в одній квартирі, є членом сім'ї чи близькою людиною? Мова йде про допомогу, яка не має під собою якихось матеріальних витрат, здебільшого емоційні.