Різдво для українців: віра, традиція чи родинна звичка (фото, відео)

Про це в ефірі Української Служби Інформації розповів секретар Одеської єпархії Православної Церкви України, протоієрей Теодор Оробець.

Теодор Оробець

За словами Теодора Оробця, Різдво для українців — значно ширше явище, ніж просто відвідування храму. Багато людей, особливо в умовах війни та нестабільності, не мають змоги регулярно ходити до церкви, але саме Різдво, як і Великдень, вони зберігають у своєму житті. Священник наголошує: парадокс полягає в тому, що день народження Ісуса Христа святкують мільйони, навіть якщо не приходять до храму. Водночас він звертає увагу, що в жодній іншій ситуації люди не святкують чийсь день народження, не згадавши, власне, про самого іменинника.

Говорячи про різдвяні традиції, які часто називають язичницькими, Теодор Оробець пояснює: християнство не знищувало народні звичаї, а переосмислювало їх. У різних православних народів — румунів, греків, коптів — свої традиції святкування, і це нормально. За його словами, апостоли не нав’язували чужих форм, а наповнювали вже існуючі звичаї новим сенсом. Саме так багато давніх обрядів були «християнизовані».

Як приклад він наводить різдвяний стіл: Сенс не в 12 місяцях і поклонінні порам року, а сенс у 12 апостолах, які на тій вечері були разом з Ісусом Христом, — зазначив секретар Одеської єпархії Православної Церкви України, протоієрей Теодор Оробець.

Подібна трансформація, за словами священника, відбулася і з колядками, веснянками, гаївками. Те, що колись пов’язували зі страхом перед силами природи, у християнському розумінні стало нагадуванням про те, що вся сила — в Бозі. Народні традиції не зникли, але отримали інший зміст.

Окремо Теодор Оробець зупинився на темі регіональних відмінностей. Він підкреслив, що не всі різдвяні символи однаково поширені по Україні. Наприклад, дідух — це переважно традиція Західної України, тоді як на Одещині існують свої обрядові звичаї, пов’язані з виноградом і лозою, приурочені до церковних свят. Священник наголошує: якщо традиція не є богохульною чи антихристиянською, церква її не забороняє.

Дідух

Водночас він пояснює сенс таких дій, як встановлення дідуха: це подяка Богові за хліб, за врожай, за землю, яка дає плоди. Навіть мешкаючи в містах, люди залишаються залежними від Божого благословення на працю і природу.

Говорячи про колядування з вертепами, де поряд зі святими образами з’являються персонажі нечистої сили, Теодор Оробець зазначив, що це не прославлення зла. За його словами, образ чорта в традиційних дійствах є нагадуванням про гріх і його наслідки, а не елементом культу. Він підкреслив, що християнство завжди нагадує людині не лише про благословення, а й про відповідальність за вчинки.

Разом із тим священник звернув увагу на небезпеку викривлення сенсів. Як приклад він навів ситуацію з різдвяною шопкою в центрі Одеси, де замість біблійних персонажів встановили портрети сучасних релігійних діячів. Ми вважаємо, що це трохи перебір, — зазначив секретар Одеської єпархії Православної Церкви України, протоієрей Теодор Оробець, додавши, що такі дії обурюють віруючих і потребують реакції.

Вертеп в Одесі

На питання, чому людям легше зберігати родинні звички, ніж глибоко осмислювати релігійний сенс Різдва, священник відповів просто: аналізувати складніше, ніж пам’ятати. Те, що закладене з дитинства — кутя, колядування, родинний вечір — запам’ятовується на все життя. Особливо це стосується поколінь, які зростали в умовах радянського безбожництва, коли відвідування храму було заборонене, а релігія виживала саме в сімейних традиціях.

Водночас Теодор Оробець чітко розмежував світське святкування і Різдво як християнську подію. За його словами, застілля і подарунки без молитви та добрих справ — це швидше новорічне свято, але не Різдво. Щоб святкувати народження Ісуса Христа, важливо або прийти до храму, або виконати те, чого Він навчав: допомогти тим, хто потребує, молитися не лише за себе, чинити справи милосердя.

Окремо священник застеріг від показової благодійності: допомога має сенс тоді, коли вона робиться саме заради Христа, а не для гарних фото чи звички.

Говорячи про зміни в Православній Церкві України, Теодор Оробець зазначив, що вони відбуваються поступово, але помітно. Зміна календаря, за його словами, не торкнулася суті богослужінь — змінилися лише дати. Він наголосив, що перехід на 25 грудня є логічним і символічним, адже саме в цей період день починає прибувати, що співзвучно з образом Христа як Світла.

Відповідаючи на запитання, коли йти до церкви — 25 грудня чи 7 січня, священник висловився однозначно: для українців вибір очевидний.

На завершення Теодор Оробець дав просту пораду родинам, які хочуть зберегти правильний різдвяний сенс: колядувати. Він наголосив, що коляда — це молитва і чисто українська традиція. Водночас священник різко розкритикував так звану колядку «Колядин, Колядин», де діти просять їжу чи гроші. За його словами, це радянська підміна, яка не має нічого спільного з християнською колядою.

Коляда — це прослава Христа, а не випрошування, — підкреслив секретар Одеської єпархії Православної Церкви України, протоієрей Теодор Оробець, закликавши обирати колядки, в яких звучить сенс Різдва — радість народження Спасителя.

Матеріал підготувала Наталія Костенко.

Раніше на  USIonline.com —

Скільки цьогоріч коштуватиме різдвяна вечеря: розрахунок на 2025 рік

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.