Рік без Ройтбурда: одеського митця згадують близькі та рідні (фото)

Українська Служба Інформації згадує митця разом з його близькими та друзями.

Олександр Ройтбурд — художник-постмодерніст, який народився в Одесі 14 жовтня 1961 року. Сьогодні, 8 серпня, минув рік, як митець пішов з життя. Але пам’ять про нього живе у серцях людей.

Його твори можно побачити у музеї МоМА у Нью-Йорку, Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre у Києві та музеї університету Дьюк у Дерхемі (США).

Стрічка одеського Facebook сповнена сьогодні спогадами про людину, якій не було байдуже ані на Україну, ані на Одесу, ані на мистецтво.

Співробітниця ОХМ Євгенія Селезньова опублікувала допис та фото з Олександром, яке було зроблено під час мітингу під облрадою. Тоді сотні одеситів зібрались, щоб висловитись проти намагань незаконно звільнити Ройтбурда з посади директора музею.

Я можу виглядати упередженою, але для мене саме Ройтбурд — людина, що інституціоналізувала українську Одесу. Його музей з 2018 — найбільша в місті державна інституція, що свідомо та відкрито, без вихлянь, засуджує агресію і колоніалізм рф та срср, і при цьому збирає натовпи, яким показує справжнє українське; робить його модним, знаним, любленим. Звісно, музей не був і не є єдиним проукраїнським проєктом у місті, але спробуйте уявити Одесу останніх років без нього — баланс сил на 24 лютого був би набагато небезпечнішим. Навіть нескінченні срачі навколо музея зрештою спрацювали на загальну користь — бо змушували замислитись, хто на чиєму боці і чому взагалі виникають розбіжності. Ті, хто раніше почувалися нейтрально, ставали на бік українського музея, і табір проросійських супротивників втрачав потенційну масу. На загал хочу тільки сказати — дякую, сумую, дуже тішуся, коли нагадуєте про себе — ті, кому він також про себе нагадує, зрозуміють, що я маю на увазі, — пише Євгенія.

Сьогодні річниця смерті Олександра Ройтбурда. Пам’ять про нього живе в наших серцях. Але ми ще увічнимо його в пам’яті рідного міста, — написав Петро Обухов на своїй сторінці в Facebook.

Поет з Одеси Андрій Хаєцький опублікував вірш Ройтбурда зі збірки «Вірші дилетанта».

псує тендітне щеплення спокуси
серпанок нежитю
бо доля наша смутком оповита
мов немовля безтямне
дай такому палець
воно сказиться і помре від жаху
дай бджілку
перетворить на мотузку
дай ящірку
сплюндрує суперкнигу
дай контрабас
сховає у шухлядці
дай капелюха
влучить в око будди
дай парасольку
мабуть ще й зґвалтує

то ж не журись
коли вона мінливо
на втіху тим що скнiють в домовинах зречеться змоклих ласощів ганьби
бо справді мерехтлива наша доля
хитка лазівка з пекла до сансари

Своєю історією поділилась і учениця художника Таня.

Дякую тобі, що приходячи в майстерні я могла бути собою: закидати ноги на стіл (бо так зручніше), сміятись, говорити про те, що болить. Ти цупив фотографію яєшні, яку яка готувала і викладала у фейсбук, бо дуже пишалась своїми кулінарними здібностями і писав по фотографії картину. Потім продавав.
– Саша, а де процент?
– Маленька, приїзди на сніданок, – і готував найсмачнішу яєшню у світі.
Ти сприймав мене на всі сто. З усіма недоліками. Ти знав, яка я справжня «домашня дитина». Такі друзі-вчителі даються раз в житті.Саша, дякую що був. І ти є. В моєму серці. Назавжди. Люблю, — написала Таня Шатс.

З вдячністю згадує коханого і Ганна Маколкіна.

Моє кохання, мій великий і жахливий, мій мудрець з очима дитини.

Як не вистачає всім нам твоєї впевненості та знань, і як спокійно, що тобі не доводиться проходити через усе це!Якими пророчими були твої картини … Як ти тонко знав і відчував це життя. Ти вершив історію і назавжди залишишся в серці кожного, хто хоч раз стикався з тобою. Я спустошена вже рік…але почуття вдячності мене рятує… За твої високі цілі, твої революційні ідеї, твій безумовний геній, які сформували свідомість кількох поколінь. І тепер моя, вірніше, наша місія полягає в реалізації твоїх грандіозних проектів. Тому цей мій цей пост – про надію, про подяку. Про подяку великому художнику, мудрецю, філософу, бунтарю, вічному романтику та циніку! Подяки за можливість любити, надихати, просто бути поруч із людиною, чия енергія, інтелект та фантазія щомиті змінювали цей світ! Подяка за те, що навчив любити, і любив мене так, як ніхто інший, — пише Ганна Маколкіна.

Поет Борис Херсонський присвятив Олександру вірш.

Живет ребе на небе под ним золоченый трон.
На левом плече сидит Моисей, на правом плече – Аарон,
шепчут в уши ему премудрость с обеих сторон,
это – устная Тора, нерушимый закон.

Кошерная рыба плывет в медовой реке.
Пасется молочное облако от тучи мясной вдалеке.
Никто не дерзнет сварить козленка опять-таки в молоке
козы-дерезы за три гроша купленной на ярмарке в городке, — так починається поетична присвята.

Депутат Одеської міської ради і в минулому заступниця Ройтбурда Олександра Ковальчук  готує лекцію про нього.

Олександр Ройтбурд захищає свою програму розвитку музея на конкурсі на посаду директора в листопаді 2017 року. Ми будемо радіти десь 24 години до появи особо одаренних депутатів та початку нашої спільної боротьби. Це вже історія. Дивлячись назад, розумію, що вона вчить мене об’єднуватись заради боротьби, боротися та перемагати. Сьогодні передивилась сотні фото з музею. Готуюсь розповісти трохи більше Сашин шлях директора цієї середи о 19:00. Сьогодні проанонсуємо лінк на зум. Де б ти не був, директоре, ти залишаєшся з нами, — підсумувала Олександра.

У пам’ять про майстра на річницю його смерті підбірку принтів робіт митця 2018 року вирішили експонувати на стінах музею морського флоту – де в 2017 році Олександр Ройтбурд провів один з найкращих кураторських проектів “Салон отверженных”.

Раніше на  USIonline.com —

Картину Александра Ройтбурда продадут на аукционе, чтобы помочь ВСУ

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.