Письменник на війні: історія бізнес-тренера, який добровільно пішов боронити Україну

До 24 лютого Костянтин Маломуж вчив людей, як покращити своє життя та розкрити таланти. Він об'їхав 42 країни, останні роки жив у Монголії, де навчав дітей - справжня людина світу. Повномасштабна війна застала його в Одесі. Вже на другий день чоловік пішов до військкомату. Наразі він не тільки боронить країну, але навіть встигає малювати комікси та писати книжки для дітей та дорослих.

Поспілкувалися з матросом і письменником кореспонденти Української Служби Інформації Анна Городенцева і Наталя Довбиш.

Ви бізнес-тренер по покращенню життя, об’їхали 42 країни світу, як прийняли рішення піти добровольцем на фронт?

Якщо честно, ще напередодні я не вірив, що все так буде серйозно. Не вірив, що це справді буде війна. В мене є друзі в усіх країнах світу. Але коли я зрозумів, що усе це по-справжньому та побачив, що відбувається, я прийняв для себе таке рішення. Тому що вважаю, що кожен чоловік повинен зробити так, щоб вільна країна залишалося вільною.

Я просто не міг залишитися осторонь. Кожен зараз несе відповідальність за нашу країну та її світле майбутнє. Я не місцевий, тож навіть не знав, де в Одесі військомат. А вже на другий день знайшов куди йди і вже о 8 ранку був в обласному військкоматі. Так сталося, що в мене з собою були усі документи, і військовий білет також. Там мене запитали, чим я займався, коли служив у армії строкову службу, і все було дуже швидко, сказали – зараз поїдеш. Так я і опинився на війні.

Розкажіть про свою діяльність до війни. І як вас підтримує родина?

Останні 8 років я жив у Монголії, де навчав дітей, як розкрити свої таланти. Це чудова країна, де мені пощастило працювати. В мене навіть наречена в Монголії – місцева дівчина. Взагалі я вірю, що кожна людина має таланти, треба лише їй допомогти. Тож саме цим я і займався багато років – допомагав людям зрозуміти, до чого справді у них хист і як його реалізувати.

Ще в мене є сини, які говорять, що вірять в мене та чекають.

Як вам це вдається – і воювати, і встигати писати? Чи допомагає творчість на війні?

Мене це рятує, саме творчість та можливість передавати свої знання. Інші хлопці мене підтримують, навіть говорять: “Тихіше, бо там Костя працює”. Нотатки я роблю на телефоні або макбуці, і коли є час – усе зі мною.

Розкажіть про ваші комікси. Чому вирішили приділити увагу проблемі розкриття талантів?

Я вважаю, що кожна людина має реалізовувати саме свої таланти. Тому що дуже часто батьки впливають на вибір своїх дітей, не розуміючи, що діють неправильно. Тож тому я і пишу свої комікси як для дітей, так і їх батьків – це рекомендації, як розкрити таланти дітини. Я вже подарував більше 40 тисяч примірників дітям війни – мені у цьому допомогли фонди. Усі примірники я надрукував за власні гроші, які заробив службою у ЗСУ. Перший комікс – це пошагова інструкція для батьків, як розкрити таланти.

Також ви приділили увагу людям похилого віку і написали книгу?

Так, тому що дуже поважаю людей похилого віку, – і їм я розповів, як повернути віру у себе та попри вік продовжити розкривати свої таланти.

Які творчі плани далі? Чи є ще ідеї для книг чи коміксів?

Я дуже люблю дітей і дуже хочу кожному з них сказати, що кожен з них талановитий. І ось у квітні вийде ще другий комікс для дітей. Також я роблю мультфільм, який вийде у жовтні. Він про те, що добро завжди перемагає. Малює мій друг-художник, а авторські права оформлені на мене. Я дуже хочу залишити наступним поколінням знання.

Про що мрієте?

Я мрію, що наша країна буде відроджувати свої таланти. Навіть зараз можна побачити, що той, хто дійсно в Україні особистість – дуже талановита людина. Тож дуже важливо в кожній дитині, в кожній людині розкрити свій талант. Я в це насправді вірю, навіть маю цілу програму, по якій навчав людей.

Що перше зробитє після перемоги?

Одружусь.