Прожитковий мінімум — політичний символ чи реальна вимога: інтерв’ю з Олександром Савченком (відео)

Тож, Українська Служба Інформації вирішила розібратися, що означають ці цифри, як вони пов’язані з мінімальною заробітною платою та пенсіями, і чи є сенс оперувати категорією «прожитковий мінімум» під час війни та економічної трансформації. 

Про це наша кореспондентка Наталія Костенко поспілкувалася з ректором Міжнародного інституту бізнесу Олександром Савченком.

Прожитковий мінімум VS мінімальна заробітна плата 

Нагадаємо, прожитковий мінімум в Україні не змінювався з 2024 року і сьогодні становить 3 028 гривень. Тоді як деякі політики наполягають на сумі 10–12 тисяч.

Цифри надумані, а прожитковий мінімум – це сьогодні радше моральна, ніж економічна категорія. У нас є цілком реалістичний показник – мінімальна заробітна плата. Наступного року вона має становити 8640 гривень на місяць. На мою думку, саме це і є фактичний прожитковий мінімум. Інакше як тоді трактувати мінімальну заробітну плату? – вважає Олександр Савченко.

Олександр Савченко

Експерт підкреслює, що великою проблемою є рівень пенсій і називає систему підрахунку «нелюдською»: Приблизно 30% від заробітної плати, тоді як має бути хоча б 50%. Сьогодні половина пенсіонерів отримують мінімальні виплати. На 2200–2300 гривень прожити неможливо. Тому необхідно, щоб пенсія становила щонайменше 50% від мінімальної зарплати, тобто близько 4300 гривень.

Це реальні категорії, вони закладені в бюджет, на них базуються розрахунки. А таке поняття, як прожитковий мінімум, – це цифра, за яку ніхто не відповідає, вона нікому не потрібна і, радше, надумана, – підсумовує Савченко.

Таким чином, на думку експерта, держполітика має концентруватися не на декларативних «великих» цифрах, а на механізмах, які реально підвищують доходи найменш захищених: індексація пенсій, прив’язка виплат до реальних показників ринку праці, контроль моделей нарахувань.

Чому ж тоді політики не говорять про мінімальні зарплати в 10–12 тисяч гривень?

У нас є дуже багато категорій чиновників, працівників апарату, який їх обслуговує, і співробітників державних підприємств, які отримують зарплати у розмірі мільйона, пів мільйона чи навіть півтора мільйона гривень. Очевидно, що коли на одному полюсі існують такі заробітки, то на іншому – мізерні пенсії та мінімальні зарплати. Тут усе зрозуміло.

Фактично, це діалектичне протиріччя, яке потрібно знімати шляхом обмеження максимальних зарплат для чиновників, апарату, що їх обслуговує, та працівників державного сектора. Зекономлені кошти треба перерозподіляти на користь найменш захищених верств населення. Це нормальна логіка.

А робити гучні заяви про прожитковий мінімум у 10–20 тисяч гривень – це абсурд. Це неконструктивні, політизовані лозунги, розраховані на людей, яких вважають за наївних, – вважає Олександр Савченко.

Незаконна і узаконена корупції

Савченко вважає, що в Україні немає сталого правлячого класу, а є люди, яких «доля винесла нагору», «дала перепустку» до влади. І ключовою умовою цієї перепустки, на думку спікера, є толерантність до корупції.

У нас фактично існують два види корупції – незаконна і узаконена. Коли на збиткових державних підприємствах керівництво отримує півтора мільйона гривень на місяць – це узаконена корупція. Адже бідні люди платять податки, а ці гроші йдуть на величезні зарплати збитковим держпідприємствам чи корумпованим чиновникам, – констатує Савченко.

Зарплата в приватному секторі, як орієнтир для окладів держслужбовців 

Я вже понад десять років пропагую свою модель економічної й соціальної справедливості, яка ставить у залежність зарплати всіх чиновників і працівників держсектору від середньої заробітної плати в приватному секторі за минулий рік. Система проста і зрозуміла: якщо вдалося підняти зарплати підприємцям і працівникам приватних компаній на 10% – тоді й у чиновників може зрости дохід на 10%, але не більше. Причому береться лише приватний сектор. Адже зараз маємо парадокс: державне підприємство – збиткове, а його керівництво отримує понад мільйон на місяць, тоді як приватне – прибуткове і платить директору 100 тисяч. Ми створили монстра, – вважає Олександр Савченко.

Резюме

У нормальному світі все навпаки: той, хто хоче добре заробляти, іде в приватний сектор, а той, хто хоче служити людям, працює в державному. У нас же люди звикли до іншого. Тому й з’являються гасла про прожитковий мінімум у 10 чи 20 тисяч гривень, хоча всі чудово розуміють, що це нереально. До того ж у нас навіть податки й штрафи прив’язали до мінімальної зарплати. Це теж абсурд: чим вища мінімалка – тим більше податків платять підприємці. Це неправильно. Є багато речей, які треба міняти. Але робити це під час війни – небезпечно. Краще зберегти систему в нинішньому вигляді, а вже після перемоги працювати над більш ефективною і соціально справедливою моделлю, – підсумовує Олександр Савченко.

Про бюджет України на 2026 рік, долю російської економіки і роль в ній горілки дивіться в розгорнутому інтерв’ю УСІ.

Матеріал підготувала Наталія Костенко

Раніше на  USIonline.com —

«З певним політичним лоском»: в Одесі партії почали готуватися до виборів (відео)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.