> Працюємо заради майбутнього своїх дітей: як жінки розміновують Миколаївщину (фото, відео)

Працюємо заради майбутнього своїх дітей: як жінки розміновують Миколаївщину (фото, відео)

28 Квітня 2025, 16:38

Розмінуванням південних областей України займається не одна організація. Зокрема, від вибухівки землі очищає HALO Trust - найбільша у світі міжнародна організація протимінної діяльності. Окрім Миколаївщини та Херсонщини фахівці працюють у Київській, Чернігівській, Сумській та Харківській областях. Зараз в організації працює 1486 національних співробітників, 30 відсотків з яких – жінки.

Детальніше про роботу демінерів читайте в репортажі Віктора Саєнка та Ніни Ляшонок для Української Служби Інформації.

Організація HALO Trust працює з 2016 року. До повномасштабного вторгнення фахівці займалися розмінуванням Донеччини та Луганщини, але згодом через активні бойові дїї вимушені були перенести свій оперативний штаб у Бровари на Київщині. Всі успіхи у розмінуванні східної частини України зійшли нанівець через окупацію та активні бойові дії.

Ми виконали багато роботи на Донеччині та Луганщині. Деякі наші колеги звідти, які працюють з нами вже в інших регіонах, з болем згадують про це, бо розуміють, що ці землі наразі заміновані в рази більше. У жінок, навіть, виступають сльози на очах. Багато роботи проводиться на колінах, земля перевіряться сантиметр за сантиметром, і коли людина це робила для своїх дітей і зараз розуміє, що земля знову забруднена – тут важко втримати емоції, – розказує медіаменеджерка HALO Trust Олена Шустова.

Вона додає, що жінки – прекрасні демінерки і працюють на рівні з чоловіками.

Плануємо гендерну рівність 50 на 50. Віримо в жіночу силу. Якщо у жінки є бажання та дисципліна – стелі немає у професійному зростанні, – каже Олена Шустова.

Проте, щоб йти у демінери людина повинна мати добре здоров’я, адже робота фізично важка. Розмінування проводиться і у дощ, і у сильний вітер, і у холод, і у спеку. Проте, охочих долучитися до робіт чимало. Навчають демінерів з нуля за 25 днів.

Тут працюють і колишні айтівці, і вчителі, і майстрині манікюру, і кухарі. В когось чоловік служить в ЗСУ і жінка також хоче допомогти країні як може, для когось це покликання, а комусь подобається зарплата, – пояснює Олена Шустова.

Також в організації пропонують долучитися до розмінуванням людям з населених пунктів, де і проводяться роботи, адже це – гарантований та гідний заробіток, особливо у воєнний час.

На півдні України організація працює вже два з половиною роки. За цей час фахівці розмінували понад 170 га земель. Процес розмінування відбувається ручним та, якщо це можливо, механічним методами.

Один з населених пунктів Миколаївщини, поля навколо якого розміновує група фахівців HALO Trust, не був в окупації, тож протитранспортних мін тут немає. На полях можлива робота міні екскаватора для прискорення процесу. Розмінувальники здебільшого знаходять тут касетні боєприпаси, артснаряди різного калібру, мінометні міни тощо.

Операторка мініекскаватора – Тетяна. Вона працює демінеркою майже 2 роки. Починала жінка з ручного розмінування, але вже рік як керує великою технікою.

Працювати важко, але дуже цікаво. Я завжди любила працювати з великими машинами. До війни я працювала оператором Миколаївському глиноземному заводі. Як оператор я вела технологічний процес, слідкувала за роботою обладнання. Коли завод зупинився, я шукала роботу на сайті і побачила об’яву про набір до груп розмінувальників. Я зрозуміла, що можу не лише заробити гроші, але й принести користь рідній Миколаївщині. Не лише потреба в грошах керувала мною. Я отримую задоволення від роботи, я розумію, яку корисну справу ми робимо і бачу результат – скільки вже землі очищено, – розказує Тетяна.

Тетяна

За словами жінки, спочатку її родичі не були у захваті від її вибору та всіляко відмовляли жінку від роботи демінерки. З часом все змінилося – рідні та сусіди пишаються Тетяною та відносяться до неї з великою повагою.

Вони казали: «не роби цього! У тебе троє дітей! Сиди вдома та диван розміновуй!». Але мені тут не страшно. Якщо людина розуміє, куди вона йде та що буде робити, все буде безпечно. Я розумію, куди можна ходити, куди – ні, що можна брати в руки, що – ні. Це монотонна робота. Але у механіці я не відчуваю вплив часу. Коли я надягаю окуляри та сідаю за пульт, час просто летить для мене, – каже Тетяна.

Робота Тетяни полягає в тому, щоб екскавувати землю, в якій демінери виявили небезпечний сигнал. Ту ділянку ґрунту, яку вручну довелося б видаляти 20 хвилин, екскаватор підіймає за лічені секунди. Потім машина відвозить землю у спеціально відведене місце де її перевіряють фахівці.

Тетяна керує екскаватором дистанційно. Вона знаходиться від працюючої машини на відстані у 50 метрів за броньованим щитом. Також під час роботи всі демінери вдягнуті у спеціальні захисні жилети та візори, які у випадку вибуху захистять тіло та обличчя від уламків.

Керує групою механічного розмінування жінка, на ім’я Валерія. Вона працює демінеркою з липня 2023 року. До цього вона працювала масажисткою в салоні краси.

Про цю роботу мені розказала одна з клієнток. Я одразу захотіла долучитися до команди розмінувальників, адже мені «болить» за нашу землю. Моїй дитині 10 років, їй жити в цій країні і я хочу зробити її кращою. З дитиною бачусь дуже рідко, донька живе з моїми батьками у Київській області. Але вона все розуміє. Так ми йдемо до кращого майбутнього. Я хочу бути корисною для своєї країни. Це був поклик душі. Я вже працювала на Броварському напрямку, потім була Харківщина і зараз – Миколаївщина, – розказує Валерія.

Валерія

Жінка каже, що робота фізично складна і в цьому сенсі чоловікам працювати легше.

Одна з найнебезпечніших знахідок у Валерії – носій касетних боєприпасів, у якому налічується не один десяток «патронів» із потужною розривною силою. Також жінка виявляла протитранспортні міни.

Допоки є страх, ти будеш обережний. Коли зникає, це означає, що треба брати паузу. Когось це може пригнічувати, а я кайфую від такої роботи, – каже жінка.

З серпня 2024 року в організації працює і Світлана. Зараз вона вже керівниця групи ручного розмінування. Жінка з Берислава, що на Херсонщині. Населений пункт щодня нещадно атакують російські війська, тож Світлана була змушена залишити рідний дім.

До війни я була інженером-технологом хлібобулочних виробів, працювала на цій посаді понад 10 років. Але сучасні реалії змусили мене змінити своє життя. Роботу за фахом в Миколаєві я не знайшла і вирішила навчитися чогось з нуля. Спочатку відучилася на демінера, потім – на парамедика, потім склала іспити на керівника. До того ж в наш час розмінування – дуже актуальна проблема, – каже вона.

Світлана

Будинок Світлани у Бериславі ще цілий, проте, за словами жінки, це може змінитися будь-якої секунди. Вона мріє, що колись обстріли вщухнуть і можна буде з’їздити до дому на Херсонщину.

Правила протимінної безпеки дуже мені знадобляться, – каже вона.

Родина Світлани підтримує жінку в її діяльності.

У мене троє дітей. Зараз такий час, що за всіх переживаєш. Не знаєш, коли і куди прилетить. Але вони мамі довіряють, знають, що мама зробить все добре, – каже вона.

Свою роботу важкою Світлана не називає. Навпаки, каже, що з притаманною їм уважливістю до дрібниць, в розмінуванні краще працювати саме жінкам.

Також демінеркою у ручному розмінуванні працює і Анжеліка. Долучилася до організації вона 4 місяці тому. Раніше жінка працювала у сфері торгівлі та майстринею нігтьового сервісу.

Ніколи не думала, що доля занесе мене до розмінувальників. Але так доля склалася. Раніше я не була дотичною до цієї сфери, але на мій вибір, по-перше, вплинула моя маленька донька. Дитині потрібне гідне майбутнє у достатку. А це дуже добра, та, відверто кажучи, високооплачувана робота, – каже Анжеліка.

Анжеліка

За словами жінки, робота фізично важка та підходить не для всіх. Також поки що важко зберігати постійну концентрацію уваги під час обстеження земельних ділянок сантиметр за сантиметром.

Морально було важко на навчаннях. Коли ти фізично з таким ще не зустрічався. Потрібна моральна стійкість, адже ти відповідаєш не лише за свою безпеку, а й за безпеку людей поряд та тих, хто потім ходитиме цією землею. Але насправді це дуже цікава робота. До того ж у нас дружній колектив, – каже Анжеліка.

Рідні жінки спочатку не підтримали її у виборі роботи, але зараз їх думка змінилася.

Мій батько працює у службі з надзвичайних ситуацій. Він як дізнався, що я подала заявку на демінерку сказав, що з’їхала з глузду. Я поступово пояснила йому, що моя робота безпечна. Зараз батько мною пишається та всім розповідає, де я працюю, – каже Анжеліка.

Донька Анжеліки поки що живе з батьками жінки у передмісті Одеси.

Дуже важко її не бачити. Хочеться плакати. Але є відеозв’язок, вона записує мені відеоповідомлення, надсилає смайли. Важко, але така реальність. Я маю забезпечити їй гідне життя, – додає Анжеліка.

Загалом демінери кажуть, що родюча південна земля, на якій мають цвісти квіти та рости хліб, – друга за забрудненістю вибухонебезпечними предметами після сходу. Тут їх знайшли вже близько 14 тисяч. І хоч гуманітарне розмінування відбувається повільно, кожна небезпечна знахідка дорівнює врятованому життю.