ЗСУ змінюють підхід у битві за Крим: ставка на логістичну ізоляцію ворога

Крим як ключовий вузол війни

ЗСУ та ССО останніми днями завдали серію ударів по ТОТ півострова Крим: під атакою опинилися нафтобази, паливні термінали, транспортна інфраструктура та військові об’єкти. 

Чи є це початком нової кампанії з ізоляції півострова і які перспективи українських операцій у Криму? Про це УСІ говорила з капітаном 1 рангу запасу ВМС України, колишнім заступником начальника штабу ВМС ЗСУ Андрієм Риженком.

За його словами, Крим від початку повномасштабної війни розглядався як ключова військова база РФ, так званий «непотоплюваний авіаносець», який активно використовувався для ударів по Україні та контролю над морськими маршрутами. Але ЗСУ вже переломили ситуацію навколо півострова.

Як змінилася стратегія ударів

На початку повномасштабного вторгнення Збройні сили України були зосереджені насамперед на тому, щоб вибити у противника можливість контролювати акваторію Чорного моря і обмежити його присутність у північній частині моря між Кримом та узбережжям України. 

За словами Андрія Риженка, російський флот у той період фактично домінував у регіоні, здійснював блокаду українського судноплавства та завдавав ударів з району Севастополя, а також розглядав можливість висадки десантів на узбережжя.

Тому першочерговим завданням України стало ослаблення військово-морської компоненти противника, який базувався в Криму. У результаті активних дій ЗСУ російський флот поступово втратив можливість діяти у північній частині Чорного моря так, як це було на початку війни, що стало базою для подальшої зміни характеру бойових дій у регіоні.

Як зазначає експерт, зараз підхід України змінився — замість точкових атак на окремі об’єкти акцент зроблено на системному ураженні логістики.

Він наголосив, що критичною складовою війни є саме логістика: без постачання пального, боєприпасів і техніки бойові дії стають неможливими.

Пальне і транспорт як головні цілі

За словами Андрія Риженка, одним із ключових уразливих факторів для російського угруповання в Криму є повна залежність півострова від зовнішнього постачання енергоресурсів. Він наголосив, що в Криму фактично відсутні власні засоби виробництва пального та енергетики — насамперед йдеться про нафтопродукти, які повністю завозяться ззовні. 

Окремо він зазначив, що газ на початку війни певний час надходив із захоплених вишок «Чорноморнафтогазу», однак згодом постачання було переорієнтоване з континентальної частини Російської Федерації. У підсумку це формує ситуацію, коли весь енергетичний і паливний ресурс для утримання військового угруповання на півострові забезпечується виключно логістичними каналами постачання, без яких Крим не має автономної ресурсної бази.

Він додав, що удари по Чонгару та інших транспортних вузлах вже демонструють ефект — ускладнення постачання та зростання навантаження на альтернативні маршрути.

Чи обов’язково знищувати Керченський міст

Окремо Андрій Риженко зупинився на ролі Керченського мосту у загальній системі забезпечення російського угруповання в Криму. За його словами, цей об’єкт є лише одним із елементів логістичної системи, а не єдиною критичною точкою, від якої залежить усе постачання.

Експерт підкреслив, що з точки зору сучасної військової теорії повне фізичне знищення таких об’єктів не є обов’язковим для досягнення стратегічного ефекту. Натомість може застосовуватися підхід поступового послаблення або виведення з ладу ключових логістичних вузлів, що ускладнює або робить неможливим їх ефективне використання.

Він наголосив, що сучасні військові операції дедалі більше орієнтуються не на фізичне руйнування об’єктів, а на досягнення оперативного ефекту, який унеможливлює їх повноцінне використання противником.

Ізоляція Криму і вплив на угруповання РФ

За оцінкою Риженка, поточні дії Сил оборони України мають системний характер і спрямовані на поступове ускладнення забезпечення російського військового угруповання в Криму.

Йдеться насамперед про удари по транспортних вузлах, паливній інфраструктурі та логістичних маршрутах, які забезпечують функціонування угруповання як на самому півострові, так і на окупованих територіях півдня України.

Експерт зазначає, що подібна стратегія поступово призводить до зниження бойових можливостей противника. Без стабільного постачання пального, боєприпасів, техніки та можливостей евакуації поранених армійське угруповання втрачає здатність ефективно виконувати бойові завдання.

Таким чином, Україна, за його словами, формує умови, за яких утримання Криму та контроль над півднем стають для Росії дедалі складнішими з військової точки зору.

Чи можлива деокупація Криму

Відповідаючи на питання про перспективи деокупації Криму, Андрій Риженко утримався від прямих прогнозів, однак зазначив, що логіка сучасних бойових дій свідчить про поступове ослаблення можливостей противника утримувати захоплені території.

Він навів історичний приклад острова Зміїний, коли російські війська після захоплення не змогли його довгостроково утримати через неможливість забезпечення повноцінної логістики.

На думку експерта, подібний принцип може діяти і в значно більшому масштабі, хоча Крим є набагато складнішою та стратегічно важливішою територією.

Риженко підкреслив, що у випадку, якщо окупаційне угруповання не зможе забезпечувати власну життєдіяльність і військову присутність, це автоматично створює передумови для втрати контролю над територією.

Висновок

Підсумовуючи, Андрій Риженко наголосив, що ключовим фактором у сучасній війні є не стільки пряме знищення об’єктів, скільки системне порушення логістики противника.

Саме логістика, за його словами, визначає здатність армії вести бойові дії, утримувати території та підтримувати боєздатність угруповань. В умовах її порушення бойовий потенціал противника поступово знижується, що створює для України нові можливості у військовому плануванні.

Таким чином, нинішня стратегія дій Сил оборони України щодо Криму, як зазначає експерт, спрямована на довгострокове виснаження системи забезпечення російського угруповання та створення умов, за яких утримання півострова ставатиме дедалі менш можливим.