> Всі новини > Ексклюзив > Плетуть сітки та дбають про бійців — жительки Шевченкового вже понад два роки збирають допомогу на фронт (фото, відео) 
Плетуть сітки та дбають про бійців — жительки Шевченкового вже понад два роки збирають допомогу на фронт (фото, відео)
Десять жінок села Шевченкове після визволення Херсона розпочали активно допомагати військовим. Під час окупації міста у 2022 році багато з них були змушені виїхати з рідного села, адже воно знаходилося на межі з Херсонщиною та згодом повернулися додому, аби знову наповнити оселі життям і об'єднати зусилля у допомозі воїнам. Все почалося із плетіння маскувальних сіток, згодом волонтерки стали виконувати й інші запити військових — допомагати з провізією та спорядженням, ліками та теплим одягом для передової. Сітки, які вони виготовляють, доправляють на найгарячіші ділянки фронту, там в них завжди велика потреба.
Про волонтерський рух у громаді та, як жительки Шевченкового відкрили штаб допомоги й плетуть маскувальні сітки для бійців на передову, редакторці Української Служби Інформації Тетяні Горбонос розповіла волонтерка Тетяна К.
Село Шевченкове знаходиться на межі Миколаївської та Херсонської областей, неподалік від автомагістралі «Миколаїв-Херсон». Майже три роки поспіль жительки села плетуть маскувальні сітки. Волонтерську групу вони створили після того, як українські захисники звільнили Херсон. У такий спосіб жінки вирішили віддячити військовим і підтримати їх на фронті. Спочатку, діляться волонтерки, їм довелося опановувати технологію плетіння з нуля.
Допомогу надали волонтери із сусіднього села Зелений Гай: вони підказали, як підібрати матеріали, розрахувати параметри тканини та як плести сітки економніше. Мешканці Шевченкового також активно долучалися — приносили тканину до пункту плетіння, а дехто ставав поруч із майстринями, аби разом працювати над спільною справою.
Надворі, біля сільради, нам поставили форму для плетіння сіток, і ми почали плести потихеньку. Люди приносили тканину й простирадла — усе, що можна було вплести. Нас було вісім, а зараз десять, склад трохи змінився. Майже три роки плетемо: я, дві Оксани та Лариса. До нас також приєднувалися дівчатка: хтось приходив на кілька днів, а хтось прийшов і вже рік, півтора чи два плете, — розповіла майстриня Тетяна.
Зустрічаються «павучихи» – саме так їх називають військові – кожен день, навіть на вихідні і на свята. Завдяки злагодженій праці щомісяця волонтеркам вдається виготовляти близько 60 маскувальних сіток. Їхню значущість важко переоцінити, адже саме сітки є незамінним елементом захисту української військової техніки, бліндажів та окопів від ворожої розвідки та авіаударів.
На фото: волонтерки села Шевченкове
Ми зустрічаємося на чотири години щодня. З одного рулона виходить приблизно шість сіток, кожна 3х6 метрів. Загалом за місяць виходить близько 60 сіток.
Плетемо за визначеною технологією, адже візерунок має бути закручений — у природі прямих ліній не існує. Якщо летить дрон і фотографує, сітку з прямими лініями він одразу помітить. Тому важливо зробити так, щоб таких ліній не було. Загалом потреба в маскувальних сітках завжди залишається високою, — каже пані Тетяна.
Зараз мешканці села не так активно приносять тканину у пункт плетіння, однак плести маскувальні сітки «павучихи» не припиняють. Майстрині самі закуповують тканину та влаштовують збори на підтримку бійців. Крім того, вони пригощають військових, які іноді зупиняються у селі, смачними домашніми стравами.
Маскувальні сітки майстрині передають українським бійцям на Херсонський, Донецький, Запорізький та Харківський напрямки. Військові кажуть — це не просто захист, – це оберіг, створений руками мешканок Миколаївщини та Херсонщини. Загалом, за час роботи в організації сплели більше 12 кілометрів сіток.
Фото надане УСІ волонтерками Шевченкового
Захисники регулярно звертаються до волонтерок, своєю чергою майстрині організовують у громаді різні збори, спрямовані на забезпечення потреб бійців: від нової техніки, зокрема дронів і рацій, до ліків, речей із побуту, теплого одягу, рушників, продуктів харчування та домашніх смаколиків. Жінки переконані: там – на передовій, допомога має особливе значення. Саме завдяки цій турботі воїни знають — в тилу про них пам’ятають.
Найчастіше до нас надходять запити на йод, антисептики, перекис і противірусні препарати — це найходовіші позиції. Також військовим часто потрібні різні мазі, зокрема зігрівальні для спини, адже ця проблема для них постійна.
Захисникам, які проїжджають повз села на Херсонський напрямок, ми допомагаємо продуктами, перемо одяг, готуємо їжу. Ті, хто був тут, у Шевченковому, а нині воює на Донецькому, Запорізькому напрямках чи поблизу Куп’янська — фактично по всій лінії фронту, — телефонують нам і просять допомоги. Десь техніку розбили, десь хлопці зовсім залишилися без речей, тож ми збираємо посилки: одяг, сітки, продукти та ліки.
Допомагають нам і інші пенсіонери — вони в’яжуть шкарпетки та килимки, — розповіла Тетяна.
У кожній сітці ми відчуваємо ваше тепло, вашу підтримку та незламний дух. Ви — наш надійний тил і частина нашої сили.
Низький уклін вам за вашу працю! Разом — до Перемоги!, – написали військові майстриням.
На знак подяки військові не раз надсилали волонтеркам Шевченкового відеозвернення із відгуками й сувеніри. А також бійці особисто передали подяку від генерала, командира 10 армійського корпусу С. П. Серед презентів, розповідає УСІ волонтерка, прапори із підписами, світлини, листівки та шеврони.
Хлопці надсилають нам відеозвернення з подяками. Грамоти у нас є, шеврони, та хлопці з Донецького напрямку привезли нам гарний з підсвіткою сувенір — це шеврон з їхньої частини, – ділиться Тетяна.
Аби швидше допомагати фронту, «павучихи» активно співпрацюють з волонтерами інших громад, розташованих у Миколаєві та Херсоні. Підтримують різні волонтерські ініціативи, зокрема проєкт «Ворогам – кришка». У його межах жінки збирають у громаді і сортують пластикові кришечки та доправляють у Миколаїв. Кошти, від переробки пластика йдуть на закупівлю дронів для ЗСУ та на протезування поранених захисників.
До нас приїжджає пастир Андрій — допомагає через церковні громади. Також із Рівного до нас навідується пастор, а волонтери з різних міст долучаються до підтримки. Пластикові кришечки ми збираємо на дрони та протези для наших військових: передаємо зібраний пластик до миколаївського благодійного центру «ОВЕС», звідки його вже доправляють за призначенням.
У селі Котляреве також об’єдналися дівчата й плетуть маскувальні сітки — ми з усіма спілкуємося та співпрацюємо, — розповіла волонтерка.
Тим, хто тільки починає плести маскувальні сітки або займатися волонтерською справою, майстрині радять не боятися роботи, хоч і запитів від військових нині чимало. Сильний і надійний тил, переконані вони, є невід’ємною частиною нашої спільної сили та незламного духу.
Зараз ми вже не можемо пропустити жодного дня — допомога і плетіння сіток так затягують. Спочатку думали: допоможемо — і стане трохи легше. Але з кожним разом стає дедалі важче. У людей уже немає таких можливостей, як раніше.
Та боятися не варто: гуртом, потихеньку — все вийде. Хлопці телефонують, звертаються, просять допомоги, і нам дуже приємно, коли вдається зробити те, що їм потрібно. А коли бачиш, у якому стані вони приїжджають звідти — виснажені, з контузіями, майже не чують, — на це важко дивитися і неможливо просто відійти…
Ми дуже хотіли б, щоб таких організацій було більше, адже ця допомога вкрай необхідна. Наприклад, маскувальні сітки — це розхідний матеріал: раз — і все згоріло. А хлопцям потрібно десь ховатися, накривати техніку. Потрібне все: одяг, щоб перевдягтися, ліки першої необхідності.
Коли робиш для хлопців те, про що вони просять, це дуже надихає і радує. Дивишся на них — змучених, виснажених після контузій — і розумієш: ми вже просто не можемо відійти від цієї справи. І дуже хочеться, щоб таких організацій ставало більше, бо ця допомога справді життєво необхідна, — зазначила пані Тетяна.
Дуже вдячні всім небайдужим людям, які всі ці роки підтримують нас донатами й допомогою. Приносять речі, покривала, подушки, матраци, домашнє варення. Без цієї підтримки нічого б не було, і хлопці не отримували б такої допомоги, — зазначила майстриня Оксана.
Долучитися до підтримки захисників, допомогти їм залишатися непомітними для ворога та придбати необхідне спорядження можна, задонативши на картку волонтерського штабу села Шевченкового або за посиланням.
Номер картки Моно банки:
5375 4112 1660 9797
Раніше на USIonline.com —
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
