«Планується створення великого ланцюга підприємств, які вирощуватимуть бавовну на Одещині», – заступник голови Комітету ВР з питань агарної політики Степан Чернявський

Скільки бавовнику потребує Україна, що потрібно для відродження цієї галузі та як можна зміцнити продовольчу безпеку країни, Українській Службі Інформації розповів народний депутат України, заступник голови Комітету парламенту з питань аграрної та земельної політики Степан Чернявський.

Степане Миколайовичу, хочеться почати з теми, яка отримала резонанс у нас на Одещині – про плани щодо вирощування бавовни. Відомо, що навіть був прийнятий закон щодо полегшення роботи з культурою для фермерів. Ви нещодавно прокоментували, що прибуток складе 700 – 1000 доларів з гектара. Крім того, ви ініціюєте державну підтримку для фермерів, які цим займуться. Виглядає привабливо, але хотілося б знати, наскільки ця тема пріоритетна для держави? Чи буде тема бавовни актуальною через рік або три?

Хотів би зазначити, що тема бавовни виникла саме через війну. В світі з’явилася дуже велика проблема – дефіцит сировини для виробництва пороху. Тоді й виникла ця ідея про вирощування. І, коли ми звернулися в інститут землеробства з приводу, чи буде ця культура рости в Україні, вони одразу нам відповіли, що так. Зміни клімату в бік підвищення температурного режиму сприяли тому, щоб дивитися у бік вирощування цих культур, адже вони ростуть при підвищених температурах. Враховуючи дефіцит сировини для виробництва пороху, ми одразу почали вивчати це питання. Але на жаль цього ніхто в комерційних об’ємах не робив в Україні, тому в нас не було навіть зареєстрованого насіння, яке б ми мали право сіяти. Для того, щоб зробити це терміново, я, як заступник голови аграрного комітету, одразу виступив з ініціативою змінити процедуру реєстрації сортів насіння на законодавчому рівні – саме бавовнику.

В законі, який вже прийнятий Верховною Радою, зазначено, що в Україні можуть завозити й модифіковане насіння. Для чого це потрібно? По-перше, бавовна – це технічна культура і вона не перехресна з іншими, й самозапилювальна, тому її можна вирощувати, враховуючи потреби. Найбезпечніше саме з ГМО, тому що собівартість вирощування значно знижується.

Ми спростили процедуру, максимальний термін реєстрації нових сучасних сортів – близько 15 днів. До прийняття закону – це були два роки, але у нас їх не було. Тому ми так оперативно прийняли цей закон.

Щодо планів – в цьому році ми, вже, мабуть цього тижня, коли температура ґрунту встановиться на рівні 15 градусів, будемо сіяти «демо-поля» – демонстраційні поля, це пробне вирощування. В наступному році, вже є навіть заявки від великих господарств, ми будемо сіяти цю культуру у великих об’ємах. Цьогоріч ми подивимося врожайність, на проблеми вирощування, які можуть бути шкідники, прорахуємо економічну складову.

Як ви вважаєте, чи матиме економічний сенс для підприємців-аграріїв перемикатися на бавовну з інших культур? Бо йдеться ймовірно про закупівлю нового обладнання та перебудову виробництва. І з яких саме культур було б доцільно переходити на бавовник?

За попередніми даними, які в нас є, а також за інформацією наших друзів із Середньої Азії, Узбекистану, з якими ми постійно спілкуємося, вони займаються саме комерційним вирощуванням, – аграрії Одещини зможуть отримувати десь від 700 до 1 000 доларів з гектара. Це економічний розвиток регіону, який після вирощування бавовни як сировини буде вибудовуватися. Адже бавовник — це культура з практично безвідходним виробництвом. Планується створення великого ланцюга підприємств, які будуть вирощувати бавовну не тільки, як сировину для пороху, а й також як сировину для легкої промисловості та інших галузей, зокрема, для олійного виробництва. За два-три роки наш регіон буде займатися на повну цією культурою.

Адже наші аграрії довго шукали культуру, на яку б вони хотіли переключитися з зернових. Наприклад, у Бессарабії прибутку від зернових або немає, або він дуже малий.

З яких культур доцільно буде переходити на бавовник – це буде відомо з часом. Але, якщо наш аграрій або будь-який інвестор побачить в цьому прибуток, думаю, що проблем з інвестуванням не буде. По-друге, ще є домовленості з західними донорами, грантами, які на цьому етапі готові допомогти. Вони вже розробляють програми для підтримки аграріїв, які вирощуватимуть бавовну в Україні. Допомога буде надаватися фінансова, або насінням. Вже є попередні домовленості, підтримка буде також надаватись у закупівлі комбайнів, техніки, яка буде збирати цей бавовник. Від 50 до 100 тисяч євро може надаватися підприємству. Ще додатково будуть надані кошти для посівів.

І до речі, якою буде сфера застосування бавовнику – військова або цивільна теж? Тобто, що з нього будуть виробляти?

В першу чергу, бавовник вирощуватимуть для оборонного сектору. Сировина для пороху (лінт, або бавовняний пух – ред.) складатиме десь 20% від всього посіву бавовнику. Все інше – це насіння бавовни – з нього робитиметься технічна та харчова олія. Остання буде йти на їжу, технічна – на будь-які хімічні продукти, це великий асортимент продукції, у який додається така олія. Також будуть залишки від перероблення насіння в олію, – це шрот, корма для тваринництва. Думаю, ми ще підтягнемо й саме тваринництво, як галузь.

Є в нас запит від Міністерства стратегічного розвитку – на 10 тисяч тонн, стільки їм потрібно для виробництва пороху. А для того, щоб виростити стільки – потрібно десь 15-25 тисяч гектарів бавовни.

Ще одна важлива тема – за підсумками року урожай овочів в Україні зріс на 10%. Чи можна казати, що таким чином зміцнюється продовольча безпека України?

Ще з початку повномасштабної війни і зараз продовжується програма щодо будівництва нових та реконструкції старих систем зрощування. Саме овочі вирощуються на зрошувальних системах й за останніх 3-4 роки ми змогли поновити дуже багато цих систем. На жаль, ми втратили їх велику кількість в Херсонській області, але в одеському регіоні багато цих систем поновлено. Тому багато хто перемикнувся на овочі. Цей продукт має набагато більшу прибуткову спроможність, ніж інші культури. Таким чином, ми закриваємо питання продовольчої безпеки, щоб зменшити вартість борщового набору.

Взагалі продовольча безпека дуже важлива у воєнний час. Наскільки вона є міцною в Україні? Пересічний українець знає, що в нас усе гарно з зерновими. Чи є якісь позиції, які потрібно укріплювати – можливо, йдеться про певні категорії: м’ясо, або наприклад, сфера перероблювання?

Навіть в умовах повномасштабної війни, попри транспортну блокаду та фізичне знищення сільськогосподарської інфраструктури, наша країна є гарантом продовольчої безпеки, адже забезпечує продовольством до 400 млн людей у світі та залишається ключовим гравцем на ринках зерна та експорту соняшникової олії (понад 10% міжнародної торгівлі). Так, минулого 2023 року на закордонні ринки було вивезено 44,8 млн тонн українського збіжжя, що на 16% перевищило показник 2022 року (38 млн тонн зерна).

Якщо говорити про внутрішню продовольчу безпеку, ми повинні пам’ятати про безпеку також в енергетичній галузі, розмінування полів, про проблеми логістики. Адже вона грає не тільки роль відправки продукту, але й займається відправлянняч палива та мінеральних добрив, тут також є ризики – вони можуть бути непостійні і ціни на них можуть бути різні.

Тож, для внутрішньої продовольчої безпеки, по-перше, необхідна енергетична безпека – створення безпечних захисних споруд для наших трансформаторів або атомних реакторів.
Друге питання – логістичне, для того, щоб отримувати паливо і мінеральні добрива, або виробляти їх (адже ми намагаємося під час війни і виробляти ці добрива всередині країни). Також поновлення нашої харчової промисловості, яка також залежить від енергетики. Зокрема і забезпечення фінансами наших виробників продовольства, тобто продовжувати кредити, державну підтримку, програму «5-7-9», створену за ініціативою президента та Кабміну, щоб підтримати розвиток малого бізнесу. Вона найпопулярніша серед усіх наших фермерів та виробників харчової промисловості.

Які кроки зараз здійснює держава для зміцнення продовольчої безпеки і які можливо будуть задіяні у майбутньому?

Як я вже зазначив, держава продовжує програму «5-7-9» і це той стержень, на якому сьогодні тримається економіка. Крім того, зі всіх сил ми намагаємося втримати безпеку нашої енергетичної системи, а сьогодні це найважливіше питання, яке існує. Тому тут не обійтись від захисту неба та підтримки наших партнерів, без цього ми не зможемо забезпечити безпеку наших енергетичних підприємств.

Через війну Україна втратила 19,3% посівних площ, понад 5 млн га орних земель сьогодні не використовується. Це ті території, які сьогодні понівечені війною. За оцінками Міндовкілля, через війну грунтам нанесено збитків на понад 900 млрд грн. Водночас, продовжується розмінування наших земель, які ми повернули.

Які фактори – окрім повномасштабної війни звісно – загрожують продуктовій безпеці України зараз та у перспективі? Можливо, йдеться про природні зміни (наприклад зміни клімату)?

Загрожує тільки нестабільність – фінансова, енергетична, воєнна, та інше. І це потрібно довести усьому світу. Будь-які військові конфлікти загрожують продовольчій безпеці. Тому президент і запропонував Формулу миру, яка складається з 10 пунктів. Другим пунктом він зазначив продовольчу безпеку, з цим погодились навіть ті країни, які ще не приєдналися до коаліції проти війни Росії з Україною.

Впевнений, що ця нестабільність прийде і до тих країн, які думають, що відсидяться десь у сторонці, та будуть дивитися на все збоку.

Кожен день війни приносить нашим аграріям та економіці країни величезні збитки. Більшість фермерів втрачають доходи та потребують фінансової підтримки. Україні потрібне повноцінне розблокування експорту морськими шляхами, міжнародна підтримка та фінансова допомога для швидшої перемоги. Це потрібно в тому числі аби не було зростання голоду у бідних країнах світу.

Блокування кордонів, зокрема польськими фермерами, якось вплинуло на нашу продовольчу безпеку?

На нашу внутрішню продовольчу безпеку ці протести не вплинули. Ми експортували тільки зерно, продукцію готову ми туди не експортували. З боку Польщі великий імпорт був та іде далі. Вплив був тільки на економічну безпеку.

Ще важливе питання, пов’язане з продовольчою безпекою – це бронювання робітників агросектору. На жаль є дані про нестачу робочих рук в аграрній сфері. Як думаєте, держава може зробити дієве бронювання для аграріїв?

Це широке питання, я б цьому присвятив ціле інтерв’ю. Але якщо коротко – коли їдеш до аграріїв і спілкуєшся, перше питання, яке вони задають, навіть не енергетика і не «соляра» (дизпаливо), – це питання людського ресурсу, людей без яких неможливо вирощувати хліб та виробляти їжу. Якщо раніше комбайнер був простою людиною, міг спокійно сісти на трактор і поїхати, у сучасному світі їх готують 5-7 років, щоб вони цим займалися. Адже вони мають вміти володіти сучасною технікою і нема нікого, хто б міг на ній працювати окрім фахівців.

Така ж сама ситуація з технологами підприємств харчової промисловості. Це люди, на яких тримаються саме такі підприємства. На мій погляд, держава має на це звернути увагу, хоча розумію, що нічого немає пріоритетнішого, ніж зупинити ворога. Є у нас сьогодні війна на першій лінії фронту, а є ще в тилу, де потрібно забезпечити саме внутрішню продовольчу безпеку. Без цих людей ми цього не зробимо.

Останнє питання теж про резонансну тему, але з іншої сфери. Як думаєте, місто Южне таки буде Південне? Як вам вдалось переконати колег з ВР відмовитися від назви Порт-Аненталь?

Хтось вніс це питання на розгляд та випадково ми побачили, що Порт-Аненталь був у списках перейменування міста Южного. Мені стало цікаво, чому саме Порт-Аненталь. Тоді я побачив, що думка мешканців самого міста інша. Було проведено соціальне опитування, я бачив результати і там не просто маленький відсоток проти такого перейменування, або 50/50% – ні. Переважна більшість, близько 80% людей, підтримують назву «Південне». І ми, як народні депутати, повинні приймати рішення, спираючись на бажання людей. І я буду намагатися переконати наших колег, щоб так і було, але все буде вирішувати «зал».

Будемо переконувати тих людей, які прийняли рішення в комітеті з перейменування, що треба змінити назву Порт-Аненталь. Я не бачив документів, на які посилалися ті люди. Проте у мене є документи від громади, а також від Інституту мовлення, в мене є листи від профспілкових організацій, міської ради, є дані соціального опитування, – в принципі повний пакет, щоб показати комітету, що вони, мабуть, помилилися. Будемо дивитися, окрім комітету у нас ще є «зал», наполягатимемо, щоб саме думка громадян була пріоритетною.

Раніше на USIonline.com —

Продовольча безпека: на Одещині зайнялись детінізацією експорту продукції

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.