Вона дочекалась тебе

За вікном немов тридцять сьомий,
А ти верещиш від морозу та болю,
потилиця брудна, мокра –
ти борешся за волю.
То той з двухста-п‘ятнадцяти воїнів,
хто зміг вибороти життя, обдуривши долю.
Гомілка синюшна, над бровами шрами,
крізь скільки поранень ти пробіжав, що є снаги – тобі ніхто не завадив.
Крізь грати, гранати, кімнати повні пилу та крові,
коріння, тягнувши тебе за п‘яти,
не дало загинуть,
обклавши тебе усього червоною зі спиртом ватою.
Крізь варту,крізь хамовитих карателів,
здаватися не мав наміру.
і ось –
земля під стопами пахне м‘ятою,
поросла васильками, соняшниками, холодом обтятими,
ти у форму одягнутий,
обіймаєш, схрестивши за спиною руки, плечі матері,
вона плаче,
вона дочекалась тебе,
ти був цього вартий.