Театр вух в Дрезденському оперному

Про це повідомляє кореспондент Української Служби Інформації

Unten auf Deutsch

План максимум виконали!
Театр вух в Дрезденському оперному відбувся і це був катарсис.

Звісно, було дуже страшно.

Квитки майже одразу розкупили, ми навіть не встигли зробити рекламу. І вистава німецькою. Репетиції – за 3 дні до прем’єри (бо нас ледь всунули в план, зазвичай події планують на 2-3 роки вперед).
Говорили англійською-німецькою і українською. Але все одно змогли порозумітися!

Головний драматург прийшов на нашу першу репетицію разом.
Просидів дві години.
А потім сказав: “Ця ваша вистава, це така метафора того як ви, українці себе позіціонуєте. Була можливість – одна щілина у плотному графіку і ви в неї ринули, як вода. І знайшли собі достатньо місця. Ніхто ж не працює в такому ритмі! Але ви працюєте. І все виходить.”

Потім він пішов.

А наступного дня все склалось.

Це був єдиний музикально-літературний організм. Бед тріп стежками колективної підсвідомості.
Багато людей плакали.
Майже всі залишилися на часову дискусію після.

Зібрали 2155 євро, ще трохи додамо і вистачить на 100 турнікетів Cat 7 для Корпорация Монстров.

Трохи про п’єсу. Вона присвячена моїм українським пацієнткам.

Уявіть собі евакуаційний потяг “Україна- Деінде”. Маршрут – “Горювання”. Кожна зупинка – фаза переживання горя.
Марія з Харкову, головна героїня (це моновистава) долає великий шлях: від заперечення реальності до прийняття.
5 зупинок.
5 монологів.
Між ними мікс електронної і класичної української музики.

Переклад: Jakob Walosczyk
На масках – назви українських міст.
Один чоловік сказав під час дискусії: “мені було важко з зав’язаними очима. Ніби в мене обмежені можливості”.
А я сказала: “Так і треба було! Я цього і хотіла. Відчуття того, що ви більше не орієнтуєтесь у просторі. Це лякає. І саме це довгий час відчувають вимушені переселенці.