Скільки ще? «фото»

Скільки ще?

Багато хто сьогодні ставив питання скільки ще рф буде мати можливість вести обстріли нашої критичної інфраструктури та скільки ракет в неї ще є в наявності. Це в корінь неправильне питання. Бо якщо відповідати тільки на нього, то депресія всім забезпечена.

Пряма коротка відповідь на це питання — така можливість буде у рф до повної її поразки. Якщо не брати до уваги залишки запасів рф по ракетах (бо точної відповіді на це питання нема ні в кого), то тільки за рахунок нового виробництва росія здатна задавати удари приблизно 50 ракет раз у два – три тижні.

Таку відповідь легко знайти в відкритих даних. Достатньо подивитися, яку кількість ракет рф виробляла до початку повномасштабного вторгнення, накинути можливе посилення виробництва і вивести суму всіх крилатих, які виробляє агресор.

В байки “труднощів покупки комплектуючих” вірити — себе дурити. Бо всі “труднощі” вирішуються внаслідок додаткових розтрат. А грошей у рф достатньо.

Кожний, окремий вид ракети має свої комплектуючі, які повністю відрізняються від комплекту іншого типу. Наприклад той, що прилітав до нас сьогодні має двигун клятої “Мотор Січі” та електроніку 80- х років. Як ви розумієте, з електронікою проблем для цього типу нема, а двигуни вже виробляє Китай. На заводі якого, до речі, працює багато українських інженерів.
Славнозвісні “іскандери”, які рф вже давно не використовувала, по інформації мають 70% комплектації не російського походження. Але росія ніколи і не закуповувала ці комплектуючі прямим постачанням.

Тож сьогодні правильніше (по)ставити питання не скільки росія буде мати таку можливість, а що робити, щоб росія не малу таку можливість. І є два вектори відповіді на це питання.

Перший ми вже робимо — купуємо, просимо, знаходимо ПВО, яке тільки можливо. Більше ПВО — менше ракет долітає до цілі.

Другий — залишається поки що під знаком питання. Бо ракети можна або знищувати при пуску, або не допускати їх нове виробництво.

США, наприклад, щоб зменшити таку можливість, вводить ще більш сильний контроль за виробництвом мікрочипів. Наївні. рф мікрочипи скуповує з б/в приладів різного використання. На їх ракетах можуть стояти чіпи року так 2013 виробництва, та які поміняли вже третій прилад.

То що можемо робити саме ми, крім поповнення ПВО? Варіантів тут небагато, але і не так мало.

Наприклад, підвезти “фуру” на завод виробник в ярославську область. Цікавий варіант, але малоймовірний.

Або знаходити диверсантів на заводах виробниках, які б псували критичні запчастини цих блядін, так, щоб вони розривались при пуску. Наприклад на тому ж заводі аналога “Мотор Січі”, як я вже казав, працює багато українців.

Або знаходити канали постачання мікрочипів до рф і, знову ж таки, виводити ці чіпи з ладу, як свого часу зробили росіяни з нашими стугнами. Їх знайти легко, бо в нас вони точно такі ж. Просто треба поцікавитись трохи.

Взагалі то, можливостей можна знайти багато. І це пряма робота напевно ГУРа. Тож питання можна адресувати туди. Відповідей ми звичайно не отримуємо, але так приємно буде прочитати “при запуску розірвалася ракета ххх, в наслідок чого було знищено тушку, яка її несла”…

Нам — українцям головне правильно поставити задачу, і ми точно знайдемо як її виконати. До того ж в довгі, темні вечори, коли руки й голову нема чим зайняти, ми здатні творити такі чудеса, що ворог тричі пожаліє про свою ідею обстрілу нашої інфраструктури.

А я нагадаю, що збираю на мавік для хлопців з ЗСУ, бо вони вже мають рішення задачі, як пришвидшити нашу перемогу.
Приватбанк :
4149437866982497