Щоб діти ніколи не знали, що таке війна та голод «фото»

Щоб діти ніколи не знали, що таке війна та голод

Цінуймо свободу, незалежність та свою армію, ось запорука та запобіжник від війни та голоду!

Один з моїх прадідів Терентій, все життя прожив на Поділлі, сучасна Хмельниччина, помер у 1975 році. Учасник Першої Світової, потім у армії УНР трохи воював, під час НЕПу мав четверо коней, четверо волів, четверо корів та реманент для обробки землі. У 1929 все це пішло до колгоспу, дід до дому з одним батіжком прийшов, п’яний з розпачу.

Бабуня Наталка йому дорікнула, що нащо все віддав і на яку халєру той колгосп потрібен, а він накричав на неї, та сказав «на Соловки» не хоче, щоб всю сім’ю відправили.

В Голодомор вижили, бо сім’я була не велика — всього троє дітей Іван, Віра та мій дід Петро, їли все що можна було знайти, та і дід фронтовик був запасливий, та і місцеві «активісти» не дуже людей шмонали. У сусідніх селах гірше було, і канібалізм і масові смерті…

Старший син Іван потім воював під час Другої світової, був льотчиком, на штурмовиках воював. По війні залишився у Тарту, там і похований. Його праонуки, мої троюрідні брати і сестри себе мабуть українцями і не відчували ніколи, я їх навіть не знаю.

Віру та Петра у 1943 примусово на роботу до Німеччини відправлено було окупантами. Повернулися вони влітку та восени 1945.

Завжди за столом вони говорили під час великих сімейних свят: — «Хочу випити за те, щоб ви, діти, ніколи не знали, що таке війна та голод». Я був малий і не зовсім розумів, що це за тост такий, потім життя все дало зрозуміти.