Процес деколонізації на Одещині

Процес деколонізації на Одещині триває суто формально і викликає спротив місцевої влади
В Одесі, за підсумками засідання історико-топонімічної комісії, відбулася процедура ухвалення старих назв вулиць через процедуру сесії міської ради. Мова йде лише про приведення цих назв до норм українського правопису.

На сьогодні адміністрація міста жодним чином не поспішає позбавлятися пам’яток і топонімів відверто антиукраїнського змісту. Так, попри запит суспільства і неодноразові ініціативи громадськості в місті не демонтовані пам’ятники катам українського народу – імператриці Катерині ІІ та виконавцю її експансійної політики Олександру Суворову. І це попри те, що обидва пам’ятники не мають спеціального охоронного статусу і є репліками інших скульптур та є фактично увічненням старих імперських міфів про історію Південної України та Одеси зокрема.

Подібна ситуація в місті Подільську на Одещині, де місцева влада демонструє зразки формальності і безініціативності. Тут досі з невідомих правових підстав зберігається склеп-мавзолей одного з найкривавіших більшовистських злочинців Григорія Котовського. Також в місті уникнув декомунізації пам’ятник лідеру місцевих комуністів В. Самборському. В середмісті Подільська досі не знесений герб СРСР на символічному “прикордонному стовпі”.

Натомість, замість увічнення місцевих діячів національного і культурного фронту, таких, як видатний меценат і філантроп, політичний і державний діяч Євген Чикаленко, видатний український лірник Василь Мороз – в місті з’являються формальні “абрикосові”, “трояндові”, “шкільні” та інші назви вулиць. В топоніміці міста відсутні згадки про Липецьке повстання, лицарів Зимового походу Армії УНР, отамана Заболотного, Косівської школи лірників… Таким чином місцева влада ігнорує позиції місцевих істориків, краєзнавців та військових зводячи процес декомунзації і деколонізації до формальності.