Про каски, броню і складнощі комунікації

Дзвінок: Доброго дня! Я продаю шоломи і допомагаю ЗСУ, але не можу робити це постійно. До мене звернулися хлопці, їм потрібні шоломи, запити писали але безрезультатно. Можете допомогти сплатити?

Я: А хто хлопці такі, можно телефончик? Дуже хочу все з’ясувати.
Дзвоню.
Командир 1: Так, запити колись писали. Але часу пройшло багато. Шоломів немає.
Я: Алло, Південь? Тут ось хлопці голі та босі, шоломів немає, броні також.
Південь: Плюс плюс. Дайте номер командира.

День поспіль.
Командир 1: Алло! Нам шоломи та броню вже видають!

Я: Алло, привіт. Ти казав, що шоломів не вистачає. Тут є один номерок…
Командир 2: так Катю, нам потрібно багато, але я буду просити мало, щоб хоч щось видали.

День поспіль.
Видано майже 3000 шоломів та 3000 броні в наш регіон.

ОК Південь ви найкращі.
Полковник Севрук мій особистий герой.

Висновок: іноді треба просто зателефонувати та запитати там, де потрібно. А не бігати і покупати все. І пом’ятати, що не все так погано в «датському королівстві»)