Яким має бути новий флот України? Ударні невидимки

Спочатку констатуємо неприємний факт. Україна не має того, що вважається ядром флоту – ударних кораблів. Тобто тих, які здатні вражати серйозні цілі на морі та на суші. Весь бойовий український флот, по суті, складається із патрульних та сторожових кораблів, які не несуть на борту протикорабельних ракет. Їхня основна зброя – малокаліберна артилерія. Плюс до цього є допоміжні та навчальні судна.

Навіть флагман флоту, фрегат “Гетьман Сагайдачний”, без другого слова найсильніший корабель українського флоту, у кращому разі міг би використовуватися як мобільна зенітна платформа. Його головна наступальна зброя – торпеди, а уявити ситуацію, за якої російські кораблі підпустили б самотнього “Сагайдачного” на дистанцію пуску торпед просто неможливо. Це була б просто самогубна атака. Тому не варто шкодувати, що “Сагайдачний” на початку війни опинився у ремонті. Але якби він був у строю, швидше за все основним завданням його екіпажу стали б відчайдушні спроби врятувати корабель, оскільки росіяни влаштували б за ним справжнє полювання. Швидше за все, справа скінчилася б потопленням українського флагмана, оскільки агресор не пошкодував би на його знищення ні “Калібрів”, ні “Оніксів”. Просто для того, щоб заявити про “видатну морську перемогу”.

З тих самих причин не варто шкодувати, що залишився недобудованим крейсер “Україна”. Використовувати такий великий і дорогий корабель без відповідного ескорту неможливо, а в тому, що він став би однією з головних цілей першого дня війни, можна не сумніватися. Його атакували б, не зважаючи на витрати та втрати. Після потоплення його російського систершипа, “Москви”, українськими “Нептунами” суперечки про те, чи потрібні взагалі в сучасних флотах ударні крейсери, можна вважати закритим.

Настане день, коли авіаносці, есмінці та фрегати гордо демонструватимуть прапор України у всіх океанах світу, йдучи в море від рідних причалів у Севастополі. Але сьогодні великі ударні морські кораблі нам не потрібні. Навіть замовлення морехідних ракетних корветів має бути віднесено до середньострокової перспективи. І те за умови, що уряд Великобританії не відмовиться від своєї пропозиції побудувати для наших ВМС у кредит вісім кораблів класу Super Vita. Але про цей проєкт ми докладніше поговоримо в іншій статті.

А поки що повернемося до тих кораблів, які мають стати ядром нашого флоту в найближчому майбутньому. З урахуванням повного домінування на Чорному морі ЧФ Росії нам потрібні бойові одиниці, здатні ефективно реалізувати тактику «бий-біжи». Інакше кажучи, ми повинні робити ставку на москітний флот, що складається з малопомітних, швидкохідних, добре озброєних кораблів.

Як же має виглядати ідеальний ударний корабель для українського флоту найближчого майбутнього?

Довжина близько 50 метрів. Водотоннажність 200-300 тонн. Швидкість – 35-50 вузлів. Мінімальний осад. Низький силует. Основне озброєння – протикорабельні ракети. Допоміжне – скорострільна універсальна артилерія та ЗРК. Цей корабель повинен мати змогу ефективно працювати у прибережній морській зоні, у лиманах та річках, діючи як самостійно, так і у складі з’єднань.

Такий ідеальний москітний корабель вже існує. Це ракетний катер клас Skjold – оригінальна розробка норвезьких конструкторів. Станом на сьогодні у складі Королівського флоту Норвегії вже шість таких кораблів.

При водотоннажності 274 тонни, довжині 47,5 метрів, ширині 13,5 метрів і осаді всього 1 метр, він може розганятися до 60 вузлів на спокійній воді. Низький осад не знижує стійкість, оскільки Skjold – катамаран з повітряною подушкою між корпусами. Важливо, що це дуже динамічний корабель – максимальній швидкості він може досягти приблизно за хвилину. Водометні двигуни забезпечують йому чудові маневрові властивості. Оскільки запас ходу “Щита” (так назва цих катерів перекладається з норвезького) досягає 800 миль, а морехідні якості дозволяють йому працювати при хвилюванні до 5 балів (щоправда, із суттєвою втратою у швидкості), норвежці класифікували його не як ракетний катер прибережної дії, а як корвет.

На це їм дає право та надпотужне, як для такого кораблика, озброєння – 8 норвезьких протикорабельних ракет середньої дальності NSM. Ракети ці самі по собі варті найпильнішої уваги. Їм можна завдавати найскладніший курс з огинанням перешкод, що заважає визначити звідки був проведений запуск. Крім того, вони можуть заходити на ціль з різних висот, у тому числі біля поверхні води. При цьому на фінальній стадії польоту включається режим випадкового протизенітного маневру. Важливою здатністю NSM є можливість стороннього наведення. Ось як описував можливості цієї зброї командир корвета Steil (четвертого в серії) Йохан Рейнбот:

Це дуже складна ракета. Steil може сховатися в одному фіорді, отримати цільову вказівку з іншого джерела, запустити свою ракету і вразити ціль, яка може знаходитися в іншому фіорді, не стежачи за ракетою після запуску. Ми можемо вражати цілі на відстані до 150 км за допомогою стороннього наведення. Ми можемо встановити таку траєкторію, щоб у ворога залишилося дуже мало часу на реакцію. Якщо противник неподалік нашого берега, він повинен нервувати. Наша ракета може вискочити звідки завгодно.

Само собою при необхідності NSM може працювати за наземними цілями.

Протикорабельними ракетами озброєння корветів Skjold не обмежується. 76-мм універсальна автоматична гармата зі скорострільністю 120 пострілів за хвилину, великокаліберні кулемети та ПЗРК “Містраль” серйозно розширюють можливості цих корабликів, дозволяючи використовувати їх не тільки для ударів по кораблях.

Але головне я приберіг насамкінець. Корвети Skjold – кораблі-невидимки. Завдяки особливій формі (майже вся зброя, крім гармат, захована в корпус) і тому, що вони побудовані з композитних матеріалів, “щити” малопомітні на радарах.

Думаю, багато хто погодиться, що навіть пара таких малих корветів здатна суттєво ускладнити життя російському ЧФ, погрожуючи всім ворожим кораблям, зокрема крейсеру “Москва”. А дві бригади по чотири кораблі, що спираються на підтримку ракет берегового базування, можуть досить надійно прикрити все узбережжя. Ці кораблі створені для тактики: “вдарив-утік-сховався”. При цьому бази та тимчасові притулки для них можна обладнати не лише у приморських портах, а й на великих українських річках, що одночасно суттєво розширює діапазон їх застосування та серйозно ускладнює завдання їхнього пошуку противнику. Саме такі кораблі, можуть стати ударною основою українського флоту найближчого майбутнього. Якщо, звісно, ​​норвежці погодяться їх побудувати. Справа, до речі, досить швидка. Один корабель будується приблизно рік. Зрозуміло, це не дешеве задоволення, але що таке економія на зброї ми відчули. Якщо ж норвежці відмовить – можна замовити схожий за параметрами проєкт в інших морських країн. Головне ясно розуміти, що нам потрібно.

P.S. Вже під час вичитування та виправлення статті з’явилася інформація про те, що норвезький парламент розпочав обговорення постачання зброї Україні. У тому числі й згаданих у статті ракет.

У Норвегії є наша протикорабельна ударна ракета NSM – це сучасна та потужна зброя, яка може змінити хід українсько-російської війни, я вважаю, що NSM має бути передана Україні. Те саме стосується провідних норвезьких зенітно-ракетних комплексів NASAMS – це системи, які мають бути поставлені в Україну для посилення її протиповітряної оборони, – заявив член норвезького парламенту Ола Йелвествуен виданню Guilahall.

Можна сказати, що зараз склалися ідеальні умови для переговорів з норвежцями щодо оснащення українського флоту сучасними кораблями.