Емоції з телевізора і реальність «фото»

Емоції з телевізора і реальність

Одні переповнюють емоції з телевізора ,- і зовсім інше, коли ти стоїш перед вирвою, завглибшки 8 метрів, у повітрі — сморід від якогось спотвореного палива, хоча чорноморський ранок — це свіже повітря і бриз.


Навколо зруйновані будинки, повалені дерева, понівечені машини.
Заходиш у будинок — просто руїни, а вчора там тільки вирувало життя, сімейний затишок, створений любов’ю, серцем та душею мешканців.
В іншому будинку стіна відсунулась, у багатьох будинках знищено дахи.
Страшно дивитись, зруйнували те, що роками сім’ї будували, облаштовували дитячі кімнатки, спальні, подвір’я.
Все!
Нема цього!

І це крапля у морі біди, яку переживають наші співітчизники у Маріуполі, Харкові, Бучі, Ірпені, Миколаєві, Донбасі.

Випробування на цьому для нашої громади не скінчилися…. Військові, мабуть, мають рацію — менше фоток, — будь-яких! Це знак згори або нагадування того, що треба перед тим, як викладати фото з безкоштовним хлібом, влаштовуючи фотосесії, гарненько подумати, згадавши заповідь «Не нашкодь»…

І вже на другий день — знову ракета в найбільший торгівельний центр… в пекарню, сховища.
Та ніч була пекельною для наших рятувальників.
Страх та розпач жителів прилеглих будинків…
Працівники сільської ради вночі та вдень возили воду та харчування для працівників МНС, це та найменша допомога, коли гаряче.

І знову ранок, але із запахом гару, страшні руїни, рване залізо, …багато преси, навіть іноземної, перші особи району, зустріч із працівниками торговельного центру.
Це матеріальний бік, який тебе ставить у ступор…
А життя наших дітей, жінок, людей похилого віку, наших захисників? За що і чому?

Напевно, найприємніші новини від керівництва ТЦ — поетапно відновлюватимуться і поетапно відкриватимуться магазини та бутики.
Велике спасибі!

Отже, є віра та надія, бо всі ми чекаємо на Перемогу, і буде життя, але, переживши такі жахіття, ми стали іншими!
Слава Україні!