Диво

Восени 2020 року ми з дружиною висадили молоді фруктові саджанці дерев, які замовили з розплідника у Мелітополі.

Я, перебуваючи на крайній моїй ротації у 2018-2019 роках під містом Щастя, про це мріяв, хоча до цього не мав ніякого бажання займатись цією справою, а тут зненацька виявилось таке бажання, мабуть вік такий прийшов.

Цієї весни зацвіли наші молоді деревця, маємо перші черешеньки – білі, чорні і червоні, до кінця літа будуть грушки, сливки та яблучка, зовсім не багато, але нами доглянуті, абрикосів цього року не буде, бо було холодно, коли вони цвіли. Наступного року чекаємо на вишеньки.

Дружина їх поливає.

Мрію про те, що Мелітополь звільнимо, і ми з розплідника досадимо їх черешеньками решту нашого садку, дай Боже щоб там все господарство зберіглось. Переможемо!

P.S.
Фото зробила дружина декілька днів тому. Як на мене, то це диво. До війни мене до садку чи городу загнати було неможливо. Дивуюсь та шкодую, що раніше не мав такого бажання.