Другий день народження

Завтра минає рік, як у нас з Олегом Дмітриєвим другий спільний День Народження.

Вечір 28.02.22. Знаходимось з Олегом у патрулі. На його автомобілі їдемо зі швидкістю біля 10 км/год однією з вулиць приміського села під Одесою.

Повно тоді ходило інформації про просочування ДРГ, були перестрілки з диверсантами і їх затримання та знешкодження. Тоді як раз окупанти під Вознесенськ та Баштанку зайшли.

Бачу у темряві світло ліхтарика, Олег каже, мабуть хтось додому йде пізно, і тут з темряви спалахи та іскри – автоматна черга на ураженя по нам. Олег в секунду зупиняє машину, ми миттю вилітаємо на землю.

Одночасно чуємо крики, щоб ми вимкнули фари і вийшли з машини. У світлі фар бачу чотирьох переляканих пацанів з НГУ, які ціляться з калашів у нас, я теж їх на прицілі тримаю, бо у світлі фар мене вони не бачать. Кричу їм, що ми з ЗСУ, кричу пароль, та крию їх десятиповерховим матюком. Ніби зрозуміли.

Одночасно бачу що фари вимкнулись, значить Олег живий. Відлягло. Потім пробиває на сміх.

Результат.

Прострелена у декількох місцях машина, добре що двигун не зачепило і інші важливі вузли, лише вікна, двері та багажник.

Дякуємо Богові і нашим Янголам-охоронцям, що кулі відвели. У Олега вибитим кулею шматочком скла подряпина на скроні, хоча куля йшла йому чітко у груди, але торпеда врятувала, куля 5.45 зрикошетила і біля голови пройшла десь за пару міліметрів. Від мене за сантиметрів 20 ще одна.

Дружній… вогонь. Обматюкав ще раз пацанів за те, що не крикнули, не стріляли у гору, а відразу на ураження.

Бережіть себе, товариство. Переможемо!