Бути мамою під час війни

Бути мамою під час війни – це проснутись від вибухів і бігти стримуючи паніку і крики у дитячу кімнату і брати дитину на руки.

Бути мамою під час війни – це ховатись між двох несучих стін, коли над тобою літають ворожі гелікоптери і придумувати гру.

Бути мамою під час війни – це намагатись жити нормальним життям і коли за вікном чутно вибухи випікати в духовці свіже печення.

Бути мамою під час війні – це щоночі спускатись у підвал «на всяк випадок», бо підняти сонну дитину з ліжка «у випадку» дуже важко. А коли чуєш вибухи розумієш, що зробила правильно.

Бути мамою під час війни – це коли дитині і тобі дуже страшно – обіцяти найкращу ляльку з магазину і дивитися її огляд на YouTube.

Бути мамою на війні – це навчити дитину молитися і знову почати самій.

Бути мамаю під час війни – це думати тільки про дитину, це жахлива розлука з коханим і довга дорога, інколи без визначеної кінцевоі точки.

Бути мамою під час війни – це самотність і сльози вночі. А вдень усмішка і неймовірна сила волі. Через «не можу». Бо брати себе в руки інколи важко, але так потрібно. Щодня. Бо ти єдине джерело надії, любові і тепла і у твоїх очах дитина шукає «все буде добре».

Цього року день Матері припав на день пам’яті жертв у Другої світової війни. «Ніколи знову» звучить дуже по-іншому.

Ніколи знову я не побажаю жодній мамі пережити подібного досвіду.

Ніколи знову я не хочу, щоб наші діти спали по підвалах, не мали що їсти і вмирали зі спраги чи під завалами.

Ніколи знову я не побажаю жодній мамі пережити смерть дитини. Це найжорстокіше випробування для серця і душі.

Я бажаю кожній мамі дочекатися свого сина чи доньку з фронту і хочу сказати велике дякую за мужніх героїв. А кожній мамі з маленькою дитиною побажаю безпечного місця і спокою. Наше завдання вберегти маленьких українців, які повернуться в нашу країну і будуть її відбудовувати разом з нами своїм світлим розумом і пам’яттю про все пережите.

Боже бережи Україну!
І материні серця!