Одесит Валерій Пузік видав книгу «З любов’ю – тато!», написану на війні

Українська Служба Інформації поспілкувалася з бійцем, який уособлює в собі батька-захисника, зцілюється та зцілює мистецтвом, – Валерієм Пузіком.

Валерій Пузік

Про книгу «З любов’ю – тато!». Для кого та про що

«З любов’ю – тато!» – книга перш за все для сина.

Якщо описувати коротко: серед листів до сина та дружини, нотатки, есеї, вірші. Це монолог, якщо так можна сказати. Розмова з рідними, спроба зафіксувати навколишню дійсність в слові та проговорити важливі речі.

Звісно, якби не війна, то книги в тому вигляді, в якому вона є зараз, не було би взагалі.

Коли народився син, я кожного року писав йому лист. Свого роду послання в пляшці. Книга, особисто для мене, і є посланням в пляшці.

Більшість текстів написані після 24 лютого 2022 року.

Звісно, є речі, які писалися раніше. Вони відокремлені часом написання і часом, про який йде мова.

«З любов’ю – тато!» – клаптикова ковдра з якої зіткане наше життя.

Про картини на кришках від боєприпасів

Я навчався на художника-дизайнера. І це основний мій фах, якщо дивитись по диплому. Але я ніколи особливо серйозно до нього не ставився. Вперше на кришках від боєприпасів почав малювати у 2015 році, коли перебував у лавах Добровольчого українського корпусу. До 2022 року, у мене була досить довга пауза в малюванні фарбами і я сконцентрувався на текстах. В квітні випадково зайшов у магазин для художників, придбав фарби і два пензлі. З того все й почалося. Хотілося віддячити людям, які нам допомагали. І цією подякою стали картини на фанерах-прокладках з ящиків від автоматів Калашникова.

Першою картиною була ластівка з Ван Гогівським мотивом зоряного неба. Поступово теми та мотиви змінилися. Птахи, трави, пейзажі.

Війну не хотілося малювати. Саме тому відмовився від чорних кольорів. Більше яскравого. Більше контрастів. Згодом додались сюрреалістичні елементи.

Щодо можливої виставки та продажу картин

Щодо виставки – не знаю.

Але так, картини продаються. У нас було декілька аукціонів, два за кордоном, у США. Кошти направляємо на наш підрозділ. Завдяки, в тому числі, й аукціонам, ми придбали автівку для підрозділу. Теплі спальники, термуху, берци, прилад нічного бачення на автомобіль. Витрат багато. Зараз, основний пункт, паливо. Саме тому картин на виставку може просто не залишитись. І, якщо чесно, не хочеться ніяких виставок. Вони мені не потрібні. Так само, як і зайва увага. Виставки, на мою думку, потрібні людям, які хочуть уваги чи потішити власний егоїзм. Моя галерея – особиста сторінка у фейсбуці. Хто захоче подивитися, той подивиться. Не більше і не менше. Це моя золота середина. Без зайвої метушні.

Про відношення побратимів та силу творчості

Всіляко допомагають, адже вони бачать результати цієї діяльності. Часто приносять ящики від боєприпасів, привозять фарби. Творчість, в більшості, дає змогу відрефлексувати нову реальність. Особливо література. Я пишу вірші та прозу. Це перше. А друге – живопис, в цій площині зараз, як я думаю, існує для того, аби менше думати та відволіктися від армійського побуту.

Про список Мартина Якуба (про письменників, які пишуть на війні)

Усміхнуло.

Дивний список, більш хайповий для Мартина Якуба, який то все постив. Поширення, лайки, коментарі.

Я знаю майже усіх людей зі списку, якщо не особисто, то дотично. Наші книжки лежать на одних і тих самих полицях в книгарнях. Я знаю, про що вони пишуть. Ми зустрічались на презентаціях, подіях, у Ветеранському наметі тощо.

Хайп, хайп, хайп.

Я писав до війни, писав на війні у 2015, пишу зараз і буду писати після перемоги. Нічого нового в тому немає.

Де знайти книжки?

В інтернет-книгарнях та просто книгарнях України, на сайтах видавництв.

Найкращий вибір, звісно, в інтернет-книгарнях Якабу та Книгарні Є.

На цих двох ресурсах зібрані, мабуть, усі книжки які я написав і які є в наявності.

Раніше на  USIonline.com —

Одеський письменник та художник, воїн ЗСУ, повідомив про нову книгу

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.