Одеський військовий, будучи на фронті, втратив домівку – місцева влада розводить руками, а черга стоїть (фото)

Про проблему кореспонденту Української Служби Інформації розповів полковник Андрій Дончак.

Андрій Дончак

За словами захисника, в день, коли будинок, в якому мешкає його родина, був пошкоджений в наслідок атаки росіян, він перебував на передовій, проте вдома була його літня мати. На щастя, вона та інші мешканці вціліли, проте будинок став майже непридатним для проживання. В його квартирі зруйнована стеля, стіни мають численні тріщини, знищена система опалення, в даху – дірка, та коли йдуть дощі оселю заливає.

В такому ж стані й житло інших мешканців, але попри все одеситам нікуди йти, тож вони залишаються там жити.

На початку вересня мешканцям багатоквартирного будинку повідомили про демонтаж будівель. Завтра, 16 вересня, Андрій повертається на передову, але не знає, що чекає на його родину тут – удома.

Об’ява

Як можна бути спокійним, якщо я завтра їду, а твій тил виселяють в нікуди? Я дуже переживав три місяці, там купа речей, меблі зіпсовані, наживали 20 років і тепер просто зіпсовано все. Є колективне та особисті звернення до одеської мерії, але поки відповіді, до відомства звертався. На мої запитання у мерії відповіли, від міського голови, що це не його питання. І від виконавчого комітету, що на жаль розмістити вас неможливо, у зв’язку із тим, що немає таких фондів, – розповів нам військовий.

До війни мешканці самотужки ремонтували зношену будівлю, яка дісталася їм для проживання та вкладалися, щоб привести свої оселі у житловий стан. Коли заселялися, родина Андрія, як й інші сім’ї, самотужки встановила вікна, повністю відремонтувала стелі та підлоги старої будівлі, провели комунікації та систему водовідведення. Після ударів росіян, а далі – доведення будівлі до аварійного стану, мешканці будинку борються за право отримати житло першочергово, або бути відселеними в інші будинки чи квартири, проте у чиновників «свої списки» та пріоритети.

Я стою у черзі 28 років, хтось тут стоїть у черзі більше. З 2010 року у мене є черга, як першочергова, я учасник бойових дій – ще другий раз першочергова. Крім того, відповідно конституції у мене є право на житло, через те, що моя оселя була пошкоджена через стихійне лихо. Дайте нам ж ці хати! Ми всі маємо це право, але чомусь воно не реалізується. Нашими бюрократами це питання не вирішується, – зазначив військовий.

Андрій Дончак особисто звернувся до одеської міськради із заявою та проханням про надання житла. Проте там йому відповіли, що в Одесі з аварійних будинків відселенню поза чергою підлягають понад 1400 сімей та за відсутністю житлового фонду забезпечити його іншим житлом немає можливості.

Не зрозуміло, що, я ризикую життям, а моя сім’я повинна замерзнути у зиму, з зіпсованими речами, поки ми захищаємо народ? Чи 1 400 сімей потребують відселення у наслідок російської агресії, чи у наслідок інших дій? Чи доцільно і вірно включати мою сім’ю 1 401-ю в цю чергу? – додав військовий.

Офіційного коментаря щодо відселення мешканців будинку не було. Відповідні документи й підтвердження людям не надали, наголошує мешканка будинку Тамара Іванівна.

Нас взагалі офіційно не повідомили документом, тільки об’явою. Куди виселятися на зиму, чого виселятися? Куди ці речі зараз дівати та перевозити? Нема за що наймати квартиру – якщо нас виселяють, то потрібно якесь житло із рівноцінною площею. Я взагалі 30-й рік стою на черзі й це питання мене дуже хвилює. Скоріш за все вони відключать електроенергію, водопостачання, каналізацію, та нам доведеться виїхати, – зазначила Тамара Іванівна.

Тамара Іванівна

Олександр Ф. 12 років служив в сухопутних та повітряних військах. До 24 лютого був у відставці, але за власним бажанням с початком масштабних бойових дій відправився на фронт, де був командиром роти. Через рік війни він вимушений був залишити побратимів, адже у Олександра виявили важку хворобу, із якою він бореться дотепер.

Олександр та Тамара

Усі фінансові та моральні сили родина військового віддає на подолання захворювання, але й тепер до цього бою додався ще один – боротьба з бюрократами, адже військовому та його близьким нікуди піти. Його помешкання було зруйновано, не ремонтувалося та зараз непридатне до життя.

Ми були вдома, коли прилетіло в наш будинок. Зараз у чоловіка рак, у нас зараз немає можливості та коштів кудись переїхати. Ніхто з нами не зустрівся щодо демонтажу чи ремонту. Нічого не пропонувалося, нелюдська поведінка. Просто попросили з 1 жовтня забратися звідти. Я думала, що у військових в наш час має бути ліпший стан, – розповіла дружина Олександра Тамара.

Тамара

Покинути пошкоджену будівлю наразі мають 160 сімей – це діти, дружини і вже онуки колишніх військових, які вже багато років очікують на власне житло.

Наш побратим, командир батальйону що діє, Ч., ми в одній бригаді служимо, у якого в підпорядкуванні 700 осіб, на передовій він тримає першу траншею. У нього велика відповідальність, та він живе у нашому будинку на другому поверсі, теж йому та родині нема куди дівати речі, та куди йти сім’ї, ніхто нічого не вирішує в законодавчому порядку, – розповів Андрій Дончак.

Мешканці пошкодженого будинку звернулися також в СБУ, яке фіксує воєнні злочини. Найближчим часом військові та їх родини планують направити звернення із відповідним запитом щодо надання житла до голови Одеської ОВА Олега Кіпера.

Ось так зараз виглядає аварійно небезпечне житло.

Раніше на USIonline.com —

Новий опалювальний сезон: як Одещина готується до холодів і чи доведеться мерзнути взимку

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.