> Всі новини > Ексклюзив > Непокоренные: “Я мрію, що винайдуть біонічні очі і я знову зможу побачити своїх доньок. Це буде останній крок до щастя” – Александр Дармороз 
Непокоренные: “Я мрію, що винайдуть біонічні очі і я знову зможу побачити своїх доньок. Це буде останній крок до щастя” – Александр Дармороз
Ко Дню защитника Украины Украинская Служба Информации запустила проект «Непокоренные». Это цикл интервью, в которых бойцы АТО расскажут о том, почему решили пойти на войну, в каких условиях жили и что делали, чтобы побороть страх и главное — выжить.
Александр Дармороз, младший лейтенант 8-го полка специального назначения. Разведчик. Родом из Хмельницкой области. На войну пошел в 2014. Служил под Луганском. Весной 2016-го недалеко от города Золотое в Луганской области Александр подорвался на мине. Осколки попали бойцу в лицо, повредили оба глаза и оторвали левую ногу.
Йшли в розвідку, наткнулися з хлопцями на розтяжку, вона була приєднана до “МОН-50”. Це міна спрямованої дії. Вона здитонувала на мені, я йшов четвертим. Скалки полетіли мені в обличча та ногу. Міна не булла орієнтована по ходу пересування групи, інакше б загинули всі. Дякувати Богу більше ніхто не постраждав.
Фото из личного архива Александра Дармороза
После этого были десятки операций. Два года мужчину лечили в Штатах. Иностранные медики имплантировали ему глазные протезы. Но он до сих пор не может видеть.
Нажаль, офтальмологи кажуть, що хірургічним шляхом зір мені не відновити. Єдина надія на винаходи – біонічні очі. В принципі, в Штатах вже проводять експерименти. Поставили людині попри зорову систему імплантат в мозок і вона побачила світло та тіні. Це далеко не зір. Але я був радий бачити хоча б силуети.
От Саши ни на минуты не отходит его, как он сам ее называет, лучшая Подруга – Хена. Это золотистый ретривер. Собака-поводырь. Её, он привез с собой из Америки. Хена помогает Саше передвигаться, выполняет различные команды и морально поддерживает.
Її задача провести мене від тротуару до тратуару. Знайти сходинку або двері. Перевести через дорогу собаки-поводирі не можуть. Світлофорів вони також не знають. Тому ми вчимося разом з нею. Але як друг вона надзвичайна. На хвилинку мене не хоче залишити. Без неї я вже не знаю як бути далі.
Фото из личного архива Александра Дармороза
Фото из личного архива Александра Дармороза
Фото из личного архива Александра Дармороза
Жить в постоянной темноте сложно. Но к этому можно привыкнуть, говорит Александр. Сейчас мужчина, в буквальном смысле, учится жить заново и подумывает получить диплом психолога, чтобы помогать таким как он, искалеченным войной.
Планую з часом надавати психологічну допомогу ветеранам. Тому що багато вже сам пройшов. Багато прослухав аудіокниг по психології. Спілкуюся зараз з психологами. Знаходжу різні терапії. Існує також зоотерапія. Можливо з Хеною приєднаємся. Багато є ідей.
Разведчик не теряет надежды, что со временем ученые изобретут глазные протезы, которые помогут вернуть солдату зрение.
В мене є дві доньки, від різних шлюбів. Я не хочу розповідати про своє особисте життя. Але я мрію,що винайдуть біонічні очі і я знову зможу побачити своїх доньок. Це буде останній крок до щастя.
Фото из личного архива Александра Дармороза
В следующем интервью цикла “Непокоренные” УСИ расскажет про Евгения Редько. О том, как подорвался на мине, пережил две клинические смерти и о том, как медики буквально собирали его по частям.
Фото из личного архива Александра Дармороза
В предыдущем материале из рубрики “Непокоренные” USIonline.com рассказывала о бойце с позывным “Скиф”, которого в 2014 году четыре дня пытали в плену сепаратисты, но он чудом выбрался во время артобстрела.
Читайте нас в Telegram.
