УСІ 10 років: Тетяна Милимко про людей, війну і цінність репутації ЗМІ (відео)

Головна редакторка Української Служби Інформації Тетяна Милимко розповіла про свій шлях у редакції, про те, як готувалися до повномасштабного вторгнення, та про сучасні стандарти журналістики.

За час роботи інтернет-видання «УСІ Online» стало відомим не лише в Одесі, області, а й на півдні України, декілька разів опинялося на межі закриття, змінило трьох головних редакторів, але разом з одеситами витримало навалу COVID-19 і не зупинило роботу після повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Про те, як видання готувалося до великої війни, за що звільняють на УСІ, скількох тисяч ботів коштує 10 реальних підписників, як сприймати чергову підготовку до виборів і чому Одеса часом нагадує стару повію, – дивіться в розгорнутому інтерв’ю з головною редакторкою Української Служби Інформації Тетяною Милимко.

Як УСІ починалася для тебе особисто?

Я прийшла в УСІ п’ять років тому, — згадує Тетяна. У мене було відчуття, що це незнайомі люди, у них уже є певний колектив, бо до мене ще працювали 2–3 головні редакторки, і в них були свої бажання, свої секретики, свої симпатії. І я думала: «О, мені доведеться зараз вливатися в новий колектив ще й як керівниці…» Але за два місяці якось все почало налагоджуватися. Так, комусь щось пояснювала, а когось звільнила. Бо були причини. Одразу дала людям зрозуміти, що з деякими речами я не буду миритися. Можу зробити кілька разів зауваження, а потім ми просто розходимося.

На фото: Тетяна Милимко

Чого Тетяна Милимко не терпить?

Я не люблю зверхності та брехні в обличчя. Коли, скажімо, прошу прибрати мікроплани, а мене переконують, що їх в матеріалі немає. Хоча людина знає, що я тямлю в процесах, вмію і знімати, і монтувати й писати тексти. Мене дратує знецінення моїх знань. З такою людиною далі не працюватиму.

Як змінився колектив УСІ? Скільки людей це було 5 років тому, а скільки сьогодні?

Колектив у нас чудовий, і мені пощастило, хоча спочатку страшно було відповідати не лише за себе, а й за людей. Тоді їх було 25. Зараз – 12. Троє наших колег нині в ЗСУ. Хтось, звісно, поїхав. Але часу сумувати немає!

Підготовка до вторгнення та ризики

Коли стало відомо про можливе повномасштабне вторгнення, команда редакції почала готуватися заздалегідь.

У нас взагалі був дуже продуманий план Б на випадок, якщо росіяни зайдуть в Одесу. Десь у середині лютого ми вже знали, де будемо зустрічатися. Ми знали, що якщо прийдуть, то глушитимуть зв’язок, тому у нас були радіостанції налаштовні, паралельні засоби зв’язку, локації для зустрічей, якщо зв’язок не вдасться. У нас навіть були спеціальні шпигунські окуляри, але про них не будемо. Ми знали: усе потрібно фіксувати, незалежно від обставин. Ми навіть не думали про те, що можемо загинути. Проте це треба було робити, – зазначила Тетяна Милимко.

Тетяна додає: Було важливо, щоб команда відчувала підтримку. Я часто говорила: Ми не відступаємо, ми працюємо для людей, і наша робота — це наше завдання, навіть якщо це небезпечно.

Як змінився колектив УСІ за понад 3,5 роки повномасштабної війни?

Після початку повномасштабного вторгнення ставлення до колективу і взаємини всередині нього в УСІ зазнали змін. Тетяна Милимко зізнається, що трохи послабила навантаження для команди:

«Якщо раніше о восьмій ранку ми вже казали «Привіт!» в робочому чаті, а прощалися ледве не о 12 ночі, то зараз ми вітаємось о 10:00».

За її словами, така практика створила добру традицію спілкування в редакції та дозволила колективу відчути полегшення в умовах постійного стресу:

«Війна, новинний потік – для людини це вже стрес. І якщо ще керівниця постійно каже: «тут помилка», «тут не так». Ні. Я можу і сама щось зробити, щось виправити, не навантажуючи інших зайвий раз».

Тетяна зазначає, що і сама продовжує брати на себе різні завдання, заповнюючи прогалини там, де потрібно:

Я інстаграм сама веду. Якщо комусь треба відпочити, то в Телеграмі теж допис зроблю». Вона зізнається, що поєднує роль головної редакторки з активною журналістською роботою: монтує контент, веде соцмережі, пише статті, проводить ефіри та розвиває власний проєкт.

Попри це, Тетяна впевнена в професіоналізмі своєї команди: «У мене класний колектив, так. Я головна редакторка з класним дорослим колективом, який теж подорослішав, який знає, що він має робити. І він це робить. І робить це відмінно!». Вона наголошує, що довіра і взаємоповага стали основою роботи в умовах війни:

Так, треба трошки все ж таки критикувати себе, вірити в краще і дозволяти собі розслабитись, бо зі мною працюють професіонали. Їх не треба постійно контролювати».

Для Тетяни роль головної редакторки поєднує управлінські обов’язки і особисту відповідальність за команду: «Я не знаю точно, чи я головна редакторка. А що входить в обов’язки головної редакторки? Мабуть, це бути всім і над всім потроху, заповнювати пустоти своїм досвідом. І обов’язково продовжувати вчитися!».

Про зміну акцентів і роль соцмереж

Через зменшення складу редакції та нові виклики колектив самостійно опановує ведення соціальних мереж і створення контенту.

Це вже не 25 людей, де є відповідальні за соціальні мережі. Тепер ти сам собі навчаєшся цьому і це робиш. Бо відчуваєш місію, — пояснює головна редакторка.

УСІ активно розвиває платформи: Інстаграм, Телеграм, Фейсбук, сайт і два YouTube-канали, зберігаючи власний продакшн і аналітичний підхід.

У нас були розмови ще два роки тому, що ми маємо повністю закрити соціальні мережі… Але я прийшла, гупнула і сказала: Ні, цього робити не можна, і в нас буде все в соціальних мережах, — згадує Тетяна.

Головна редакторка наголошує, що зараз важливо робити акцент на якісному контенті, навіть коли він складний і серйозний.

Іноді ти приводиш важкий, складний матеріал, в який душу вклав. А він набирає сотню переглядів. А буває навпаки, – матеріал, від якого не очікуєш особливо нічого на YouTube, набирає тисячі і навіть сотні тисяч переглядів і безліч реакцій, – ділиться Тетяна.

Зараз команда УСІ  приділяє більше уваги YouTube, зазначила Милимко, більше знімає ексклюзивних, аналітичних матеріалів для відеомайданчику.

Стало менше розважальних речей — це логічно, бо зараз інші вимоги часу, — додає Милимко.

На одному з двох YouTube каналів УСІ вже більше 10 тисяч підписників. Хоча менше року тому канал мав заледве дві тисячі прихильників.

Про гонитву за кількістю підписників

Тетяна Милимко підкреслює, що репутація видання важливіша за кількість підписників у соцмережах.

Якщо ти якусь фігню закинеш, то обов’язково підпишуться… До речі, а у нас може статися таке, що і відпишуться. У нас є свій читач. Ми професійні журналісти. І нас саме так і сприймають, — зазначає вона.

За словами Милимко, навіть у часи гонитви за підписками та переглядами важливо зберігати класичну журналістику.

Ми все ж таки намагаємося зберігати ту класичну, красиву, нормальну журналістику, яка не впливає на мозок людей, руйнуючи його максимально. Мені просто шкода людей іноді, чесно, і мені хотілося б, щоб ми рухались у напрямку професійної журналістики. Без постів про алкашів з ялинками, або розваги п’яної пари на пляжі, вибачте, — додає головна редакторка Української Служби Інформації.

Позиція УСІ щодо підготовки політиків до виборів

В Українській Службі Інформації уважно стежать за тим, як в місті з’являється все більше передвиборчої реклами, популістських гасел і політичних маніпуляцій.

Ми бачимо, як запускаються ролики, ходять по домівках, знімають тіктоки — і це нагадує якийсь камбек у 2000-ні, — говорить головна редакторка Тетяна Милимко. Вона додає, що редакція принципово не публікує неперевірених кулуарних чуток, хоча їх доходить чимало.

Попри це, загальна тенденція очевидна: політики активно готуються до можливих виборів, хоча саме питання їх проведення під час війни залишається під великим знаком запитання.

Про що можна говорити, коли щоночі відбуваються обстріли? Тут депутатам треба думати не про білборди, а про відновлення багатоповерхівок, узбережжя, інфраструктури, — підкреслює Тетяна та додає:

Це моя болюча тема, бо я тут народилася і живу все життя. Але іноді Одеса нагадує стару повію. І мені від цього страшенно сумно, — каже Милимко.

На її думку, Одеса й досі неймовірно красиве, але водночас занедбане і використане в політичних інтересах не за призначенням місто.

Йому потрібно не показне прикрашання під вибори, а реальне відновлення. І люди це теж бачать, вони не сліпі, — додає редакторка.

Виклики та майбутнє УСІ

Війна внесла корективи у роботу редакції, але принципи залишилися незмінними.

Ми продовжуємо працювати на місцях, інформувати людей про події, показувати правду. Для нас важливо, щоб Українська Служба Інформації залишалася надійним джерелом, — каже Тетяна.

Вона впевнена, що журналістика має залишатися чесною навіть у найскладніші часи:

«Ми не боїмося показувати правду. Це наш вибір і відповідальність. Ювілей редакції — це не просто цифра, це нагадування, що навіть у кризові моменти можна залишатися професійними і служити людям».

Тетяна Милимко підсумовує: «Ці 10 років показали, що команда, відданість професії та чесність перед аудиторією — головні цінності УСІ. Ми дивимося у майбутнє з вірою, що наша робота допомагає країні і людям».

Матеріал підготувала Наталія Костенко

Раніше на  USIonline.com —

«На зв’язку Бухарест»: як українці відкрили власну школу для дітей у Румунії (відео)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.