Навчальні заклади більш не зможуть відмовляти у створенні інклюзивних класів

Про це повідомляє кореспондент Української Служби Інформації з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів.

Нові правила роблять інклюзію не рекомендацією, а чітким обов’язком системи освіти. Школи повинні створювати інклюзивні умови на підставі заяви батьків і висновку інклюзивно-ресурсного центру, формувати команду супроводу та забезпечувати необхідні ресурси — від асистента вчителя до корекційно-розвиткових послуг.

Для батьків це означає більше впливу на освітню траєкторію дитини: вони беруть участь у розробленні індивідуальної програми розвитку та погоджують її зміст. Водночас відповідальність громад і засновників шкіл зростає: якщо заклад не може відкрити додатковий інклюзивний клас, місцева влада має запропонувати інші максимально доступні варіанти навчання і допомогти із зарахуванням.

Заклад загальної середньої освіти організовує інклюзивне навчання за заявою одного з батьків дитини з особливими освітніми потребами або її законного представника та на підставі висновку інклюзивно-ресурсного центру, — йдеться в документі.

У Порядку прямо зазначається, що школа зобов’язана забезпечити організацію інклюзивного навчання на підставі звернення батьків або законних представників дитини. Тобто навчальний заклад більше не має права відмовити у створенні інклюзивного класу, якщо батьки подали відповідну заяву та надали висновок інклюзивно-ресурсного центру.

При чому інклюзивний клас може бути створений навіть для однієї дитини. Кількість таких дітей у класі визначається з урахуванням їхніх потреб. Це має зняти одну з найпоширеніших практик — неформальні відмови через «недостатню кількість дітей з особливими освітніми потребами».

Нові правила також визначають граничну кількість дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі. Серед них може бути не більше одного учня або учениці, який потребує четвертого чи п’ятого рівня підтримки, не більше двох — третього рівня, та не більше трьох — другого рівня підтримки. Для дітей першого рівня підтримки нічого створювати не треба. Їх розподілятимуть у звичайні класи.

Водночас у період воєнного стану гранична кількість учнів з особливими освітніми потребами у класі має становити: четвертого чи п’ятого рівня підтримки — не більше 2, другого чи третього рівня підтримки — не більше 5.

Для кожного учня повинна бути розроблена програма навчання, яка узгоджується з індивідуальною програмою розвитку дитини. Вона є обов’язковою для кожної дитини та повинна розроблятися командою психолого-педагогічного супроводу, враховувати рекомендації інклюзивно-ресурсного центру та переглядатися щонайменше двічі на рік або за потреби.

Нова редакція Порядку чітко визначає склад і повноваження команди психологічно-педагогічного супроводу. До неї входять педагогічні працівники, асистент учителя, фахівці інклюзивно-ресурсного центру, а також батьки дитини. Команда відповідає не лише за розроблення індивідуальної програми розвитку, а й за моніторинг прогресу дитини та адаптацію освітнього середовища.

Оновлений Порядок набирає чинності з 1 серпня 2026 року. Саме з цієї дати школи повинні будуть привести організацію інклюзивного навчання у відповідність до нових вимог.

Раніше на  USIonline.com —

У новому навчальному році в Одесі працюватиме понад 700 інклюзивних класів

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.