На сцені ми були не самі, з нами були наші предки: про виступ у Карнегі-Хол (фото) «фото»

На сцені ми були не самі, з нами були наші предки: про виступ у Карнегі-Хол (фото)

Нещодавно сталася неймовірна подія для української культури. Вперше в історії відомої концертної зали  Карнегі-Хол на сцені виступив український хор. Квитки на цей концерт були продані за місяць до його дати, а зала почала аплодувати артистам хору «Щедрик» ще до того, як почався виступ. Вагу концерту надали ще й його ведучі - Мартін Скорсезе та Віра Фарміга.

Українська Служба Інформації поспілкувалась з однією з учасниць хору – співачкою та поетесою Катериною Роговою (INAIA), аби дізнатись подробиці виступу.

 

Про виступ у Карнегі-Хол. Про хор «Щедрик»

Цей концерт планувався ще до повномасштабного вторгнення, для відзначення 100-ї річниці виконання «Щедрика» М. Леонтовича на сцені Карнегі-Хол капелою під керівництвом О. Кошиця.

Нині подібна подія набуває ще могутнішого сенсу. Як відомо, Миколу Леонтовича вбили агенти КДБ. Коли в наших окупованих містах сьогодні гинуть люди просто через те, що вони українці – по всьому світу мають не забувати про те, що зло повернулося, що уроки історії не засвоєні, що війна без правил війни триває, і що так не має бути у сучасному світі. Що душу вбити не можна. Я впевнена, що композитора вклав їі у своє творіння, оскільки «Щедрик» звучить, живе і надихає. Дарує світло та відчуття свята. Дає надію, що добро переможе.

Я співала у хорі Щедрик з 5 років. Мені пощастило, бо саме там я отримала розуміння гарного смаку. Інтелігентного звучання. І досі не можу забути дорогу на репетицію, там моя душа оживає. Не знаю, як так сталося, що це моя перша закордонна подорож із хором за стільки років… і одразу така.

Частина хору, що розсіяна по містах Європи, як я, долучилася до київського складу у Варшаві, де ми всі разом довчили програму. Я вважаю героями хористів, які репетирували з ліхтариками у бомбосховищі. І саме вони передусім заслуговують на овації, якими нас зустріла публіка у Нью-Йорку.

Як прийняла публіка?

Ми просто вийшли, не видали ще жодного звука, а люди встали зі своїх крісел і аплодували. Це такий меседж, який зрозумілий без слів. Вони аплодували мужності наших воїнів, цивільних, нашому спротиву, нашим дітям, нашому мистецтву.

Чи могли б ви сказати, що навіть й мріяти про таке не могли?

Я й досі не вірю, що це відбулося. З 24 лютого мене переслідує враження, що це все сон. Сюрреалістичний і переважно кошмарний. Але коли за ніч тобі сниться багато снів, бодай один із них – фантастичний. Все так швидко відбулося, було бажання поставити все на паузу – і ще страх, що спогади поступово розчиняться.

Але ж зрозуміло, що ця подія на меті несе інший сенс. Розкажіть про нього? Чи правда дехто не знав, що відома мелодія – українського авторства?

Гадаю, світ зробив уже достатньо відкриттів, пов‘язаних з Україною. І щоразу це вау-ефект. Людей у залі зачепили слова з відеозвернення пані Зеленської, в якому вона розповіла про історію Щедрика, який вартував М. Леонтовичу життя.

Ви писали раніше пісні для Анжеліки Варум. Чи є зв’язок з нею зараз?

Я написала для А. Варум 4 пісні у 2018 році. Вона українського походження, зі Львова, своя… До мене Анжеліка ставилася з повагою. Але зв‘язку особливого у нас не було, окрім робочих питань. Мені цікаво було, яка в неї позиція. В інстаграмі з 24 лютого в неї більше не виходило постів після заклику «сісти за стіл перемовин». Це все про що я знаю. Але які перемовини??

Розкажіть про свою власну творчість. Чи виступаєте? Чи пишете нові пісні?

По-перше, я вирішила припинити писати пісні російською мовою. І навряд чи виконуватиму вже написані. У травні вийшла “Весняночка”, у серпні ми записали “Вербовую дощечку”.

Навесні та влітку було кілька виступів у Франції, Тель-Авіві на підтримку України. В мене писалися вірші люті, болю та розпачу. На музику мене не вистачало. Перший тиждень я взагалі не могла її слухати. З Сергієм Мартиновим (екс-Димна Суміш) ми зробили акустичний сет із наших пісень  французькою та українських пісень. Сергій пропонував ще виконати кавер на пісню «Один в Каное», але я не захотіла. Я розуміла, що на словах «у мене немає дому» ком у горлі мені завадить співати.

На репетиціях я плакала. На концертах я читала французькою свої вірші про нашого «напряжного сусіда», який хоче взяти нас силою, бо спати з ним ми не будемо. Брала навіть участь у французьких дебатах після прем’єри фільму Іри Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин», де досі виникали питання «хто кого бомбив на Донбасі».

Що вразило найбільше під час виступу в Карнегі-Хол?

Відчуття, що ми на сцені не самі. За нами весь наш народ, наші предки. Ну і овація 2 800 глядачів – це вражаючий досвід для будь-якого артиста. Також мене дуже зворушив американський хор Trinity Wall Street, який співав з хором “Щедрик” українською мовою пронизливі рядки Сергія Жадана.

«Смерть – це дівчинка на асфальті, накрита старим полотном»… Серце на шмаття, але я маю таку гордість за наших людей, які надихають сьогодні весь світ. Не мовчати, боротися, творити, жити попри все – та розвиватися. Наша країна перенароджується в жахливих муках. Але її міць неможливо виміряти.

Привітайте, будь ласка, українців зі святами

Я гадаю, багато українців і не підозрювали, які вони круті. Нам є чим пишатися, є що берегти. Я бажаю усім нам миру, щоб ніхто більше не сунувся в наш вишневий сад. А він обов‘язково буде квітнути.

Раніше на USIonline.com

Традиції новорічних святкувань. Колядки та щедрівки

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.