«На Азовсталі відкрили майданчик для гвинтокрилів, але у самі підвали окупанти й досі бояться спускатися», – свідчення маріупольця (фото)

Подробицями життя в окупації та чому російські солдати й досі бояться спуститися у підвали-бункери «Азовсталі» в ексклюзивному інтерв’ю Українській Службі Інформації розповів український патріот та мешканець Маріуполя Руслан. К.

За словами Руслана, за майже три роки російської окупації правила у самому місті стали більш жорстокими. У Маріуполь цілодобово звозять військову техніку та зброю, облаштовують склади з провізією та вулицями можна зустріти військових і кадирівців, які перевіряють людей та наводять жах на місцевих, й інших – як називають росіяни людей «другого сорту» – кавказців, бурятів, які приїхали працювати на «ринок рабів» аби розбирати завали одразу ж після окупації. Тоді другою хвилею у Маріуполь стали їхати етнічні росіяни, яким здавалося, що тут вони зможуть заробити, аже саме це це транслювалося на російських телевізійних каналах. Нині ж ситуація з приїжджими кардинально змінилася — їх забирають на війну або не пускають у місто.

З роботою стало важче, приїжджих людей поменшало, це добре. А то було як бліх, повний Маріуполь. А зараз усіх у росгвардію забирають на фронт. Їм немає різниці чи є в тебе документ на те, що ти можеш бути у Маріуполі чи ні, усіх вивозять до кордону, кажуть – депортація.

Люди приїхали дітей годувати, а тут ловлять і у машину і на РОВД там в них в’язниці, а звідти їх везуть, як до дому, до границі.

Щодо кадирівців, їх приїхало у Маріуполь десь приблизно 3 тисячі, як люди між собою говорять. Кадирівці звичайним громадянам голови відрізали і клали їх у здовж зупинки там, де люди чекають автобуса. А нащо вони це робили – казали, щоб усі знали хто ми такі, для остраху. Одних вбили, тому що в них документів при собі не було. Свідком цього жаху стала моя сусідка. Вона пішла по воду і каже «бачу щось на зупинці, думала що це їжа, а потім прийшов шок, – розповів Руслан К.

Тобто у місто, каже маріуполець, зараз усіх не пускають. Є певний відбір та, навіть, заробіток на приїжджих.

Людей після 8 вечора не побачиш, це у будні дні. А у вихідні трохи більше людей прогулюється містом: є пенсіонерів багато, молодь є тільки з росії, а от місцевих майже немає! Усе що кажуть, що приїжджають у Маріуполь це брехня – нікого не пускають, але можна заїхати, але треба оркам давати гроші, тільки у рублях, інші купюри не беруть, – зазначив чоловік.

Спорткомплекс Іллічівець: окупанти усюди вішають російський прапор

З півмільйона мешканців нині у Маріуполі залишилося 80 тисяч осіб. Ще 65 тисяч після окупації в’їхали аби «відбудовувати» місто для піару «руського миру» про відремонтовані будинки та нові мікрорайони. Це – вчителі, будівельники, різноробочі та медики. Проте Руслан каже, що місто і досі занедбане, не готове до чергового опалювального сезону. Окупантам не вистачає грошей на ремонт першочергових об’єктів і відбудову обіцяних багатоповерхівок, проте вони вже запевняють усіх, що Маріуполь «відновився з попелу».

Знайомі та місцеві наші часто запитують – куди звертатися. У всіх компенсаціях відмовляють, тому, що немає чогось, коли з вікон дме, дах підтікає, комісії заявлені не приходять, будматеріали з 2022 року ще не виділяли. Старенькі пенсію не отримують, навіть у твердому паливі відмовляють у кого пічне опалення.

Нова влада обіцяла місто підготують до безперебійного централізованого опалення. У 2023 році обіцянки змінилися на «ми готові до зими!». Після чого з жовтня до квітня усі райони міста сиділи без тепла у квартирах, де температура іноді опускалася нижче 10℃, і це третя зима поспіль, – каже Руслан.

Більша частина квартир, як кажуть росіянці — нині націоналізована. За словами маріупольця, окупанти навіть придумали схеми, аби «віджимати» у людей житло. До прикладу, якщо загубився чи був втрачений один із документів — людей виселяють з квартир, або якщо виявляють, що у житлі ніхто не живе — такі квартири називають «нічийними» та за новою постановою № 438 адміністрації «днр» його відбиратимуть.

Домівки зараз строять дуже великі – люди думали що це їм, а це під іпотеку будуть давати. Вони живуть в гуртожитку з бомжами. Росіяни тут таке роблять… людей виселяють на вулицю, типу в тебе немає одного документу – усе тебе селять у гуртожиток і кажуть – «чекай на квартиру нову».

Ніхто ще не отримував обіцяні окупантами квартири, люди бачать байдужість до їхніх вимог щодо нерухомості і до скарг про те, що компенсації їм навіть перестали обіцяти. Мешканцям поруйнованих будинків також обіцяли, що до них доїде комісія та зафіксує збитки, але її представників ніхто не бачив.

Крім того, якщо впродовж трьох місяців житло ніхто не утримує, його будуть відбирати через суд. Це нові закони в них такі вишли нещодавно, – каже Руслан.

Руслан також розповів про ціни у міському транспорті та вартість продуктів. Тривалий час, каже він, окупанти тримали пільгові умови для містян, проїзд у транспорті був безоплатним. Але зараз економічна ситуація погіршилася настільки, що росіяни не тільки безкоштовний проїзд забезпечити не можуть, а і просто втримати ціни. Тож з травня проїзд у всіх видах транспорту у місті став платним, а з 1 липня ціни стали зростати.

Ціни підвищилися на все зараз, проїзд у маршрутці по місту – 50 рублів, у тролейбусі – 20. Хліб нині коштує 50 рублів, йогурт 125 г. — 30 рублів, дещо більше йогурт -100 рублів, літр соку -110 рублів, за кілограм вареної ковбаси днями я віддав 700 рублів, також вражають ціни на сир вчора – віддав за маленький шматочок 176 рублів, а він неїстівний, із пліснявою, – поділився маріуполець.

Крім того, окупанти насильно примушують оформлювати російські паспорти — перехідний період, за словами Руслана, у місті закінчується 1 січня 2025 року. Після цього місцевих «зрадників» обіцяють депортувати у спецтабори.

З початку 2025-го українці, які не отримали тряпки руського паспорту, вважатимуться іноземцями та підлягають депортації. А для цього в окупованих регіонах обладнають центри тимчасового утримання іноземних громадян, іншими словами спецтабори, – розповів маріуполець.

Напруженість у місті відчувається усюди, адже окупанти побудували у Маріуполі військову логістичну базу, ділиться Руслан, та намагаються використовувати цивільних як живий щит.

Дорога до моря росіяни вирубали дерева у посадці на дрова

Кожного дня, додав маріуполець, мешканці міста бачать рух військової техніки та чують звуки гвинтокрилів. Його знайомий побував на одній із баз, які облаштували військові на зруйнованому заводі «Азовсталь» – туди чоловіка взяли на роботу, щоб прибирати метал та наслідки руйнувань.

На «Азовсталі» в них аеродром, так звідси російські військові літають через море. Близькі знайомі, що працюють у самому заводі розповіли, що окупанти там повбирали усе, щоб зробити майданчик під гвинтокрили. Там повний завод охорони. Росіянці шукають українських військових у підвалах й досі. Вони бояться спуститись у бункер, там у низ 7 поверхів, адже хтось сказав, що завод замінували бійці «Азову». Я у це не вірю, але чутки такі ходять (усміхається). Там одежі багато залишилося військової – знайомий бачив, зброї нашої. Окупанти також там свою техніку й зброю зберігають, їжу, пальне.

Територія заводу «Азовсталь»

Азовсталлю курують чеченці. Спочатку, коли починали прибирання на території, там дуже їдкий сморід стояв, їсти, кажуть, робочі не хотіли. Роботи там кажуть багато, усе літо прибирали, – розповів Руслан.

Під час прибирання товариш Руслана знаходив речі наших бійців, їх шеврони та двічі попадалися у руки українські прапори.

Він бачив речі наших військових у купі брухту, спалені в один попіл, на них скидали бомби ці пі…ори. Знайшов шеврон «Азову» він був потертий, а ще прапор України  – він передав його мені. Я його до дому забрав, так смерділо, коли їхав, але зараз це мій оберіг. Відіправ його у пральній машинці, а потім він другий прапор знайшов, вже поменше й передав – мені було приємно, зараз в мене це як пам’ятка про Маріуполь і про наших хлопців, які загинули там на «Азовсталі», – зазначив Руслан.

Раніше на  USIonline.com —

Війна. День 998: коротко про головне (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.