Ми зварили сімдесят літрів борщу в Альпах та зібрали гроші для українців: культурна менеджерка Анна Шестакова (фото, відео)

Культурна менеджерка Анна Шестакова в інтерв’ю Українській Службі Інформації розповіла, наскільки важливо вести культурні діалоги за кордоном.

Дивіться повне відеоінтерв’ю на нашому каналі Youtube.

Анна Шестакова

Про переїзд до Франції та налагодження культурних зв’язків. Чи підтримує Франція Україну?

Моя родина живе за кордоном, і я тимчасово переїхала до них, аби зберегти спокій. Спочатку думала, що через два-три тижні повернусь додому, але потім зрозуміла, що війна триває, а те що я тут, це гарна нагода, як би воно не звучало, але інформувати про Україну саме з культурного фронту і саме у Франції. Я зрозуміла, що моя місія – культурна. З нашою ГО Кульпросвіт ми багато реалізовували саме культурних проектів.

Щодо підтримки, то у Франціі навіть у самих невеличких містах можна побачити прапор України. Це дуже тішить, коли ти кудись приїжджаєш, бачиш – коло мерії стоїть прапор Франції, прапор Євросоюзу та України. Ти відчуваєш це єднання, коли люди чують, що ти з України, вони не жаліють тебе, а хочуть дізнатись, як у тебе справи, як ти себе почуваєш, що тобі потрібно.

Ось, що приємно здивувало, – що люди охоче залучались до допомоги. Не те, що ти біженка й ми тобі щось дамо. Ні, це була підтримуюча допомога, не нав’язлива. Якщо тобі щось потрібно, то ти можеш звернутися. Я долучилася до французької асоціації «Діти лисиці». Ця асоціація допомагала дітям з Лисичанська, який, на жаль, зараз окупований.

І ми зробили такий перший культурний захід. Це була виставка картин, благодійний аукціон. Я жила у невеличкому містечку у Нормандії.  Саме нормандські місцеві художники долучилися до благодійного аукціону, марафону, надали охоче свої картини. Це був такий захід, де можна було презентувати Україну та зібрати для допомоги дітям з Лисичанська. Було продано всі картини художників, ми зібрали близько 9 000 євро на допомогу Україні.

Про сімдесят літрів борщу в Альпах

Я по своїм каналам списувалась з культурними менеджерами, питала хто та де знаходиться, що ми можемо робити разом, в мене була можливість познайомитись з французьким фестивалем, який відбувається в Альпах на висоті 2000 метрів, взимку в грудні ми були запрошені, для презентації стрічки «Борщ» – про нашу національну страву, яка записана до ЮНЕСКО як наша спадщина.

Для нас було важливо пригостити французів теплим борщем взимку. Ми приготували 70 літрів борщу. Не всі продукти ми змогли знайти в Альпах, аби приготувати там автентичний борщ. Вийшов український борщ на французький смак. Але ми подарували можливість доторкнутися до української кулінарії, поласувати борщем, подивитися стрічку, яка показує нашу Україну з різних регіонів. Дмитро Клопотенко поєднав свої мандри кулінарні в цій стрічці.

Місія наших показів та благодійних заходів – це збір коштів. На цьому заході ми також зібрали 4 000 євро на допомогу Харківському регіональному перинатальному центру, який працює весь цей час, – він не припинив роботу попри війну: там вагітні жінки, там малеча народжується  у підвалах. І було важливо передати гроші на обладнання лікарні.

Як презентувати українську культуру іноземцям?

Цікавість має бути ненав’язлива. Мені хотілося показати Україну зі сторони нашого кіномистецтва, адже нам зараз є що показувати. І це таке цікаве доєднання французів до нашої української культури.

Ми презентували у Франції фільм «Клондайк». Була презентація стрічки «Люксембург, Люксембург» – це нова стрічка. Була велика зала, багато людей та було цікаво подивитися, як вони реагують на гумор. Я сиджу одна з Украіни в залі, але наче цю стрічку показують для тебе в Альпах українською  мовою, але з французькими субтитрами. І ти думаєш, як класно, що ці люди дивляться українське кіно.

Наскільки важливо говорити про Україну за кордоном?

Ми зустрічаємось з хейтом, через те, що я поїхала за кордон. Але я розумію, яка моя місія та я її несу – це культура, це гідно представити та показати, які ми різні, тендітні, яка наша культура гарна, колоритна. Ми бачимо, наскільки активно наш ворог присвоює собі частину культурного пласту і саме зараз нам необхідно це відвойовувати.

Франція та наш ворог за деяких часів мали поєднання, зокрема, культурне. Так, у Франції є таке, що повага до російської культури ще присутня, треба показувати своє, українське. Було приємно, коли французькі глядачі дякували, що ми їх інформуємо, що вони можуть познайомитися з Україною не тільки через новини.

Які плани в Одесі?

Я майже рік не була в Одесі та Україні. І зараз я планую їздити Україна – Франція, тому що є вже якісь зв’язки, і я вже розумію, як працювати, щоб показувати нашу Україну, щоб шукати партнерів, щоб робити творчу співпрацю, продовжувати робити спільні проекти. Мені здається, що неможна знехтувати такою можливістю, аби не втратити міжнародні партнерства, це не дуже добре. Я планую показувати українське кіно у Франції.

Розпочинається Чілдрен-кінофест. Це буде десятий фестиваль. Це буде підбірка українського кіно. Майже 10 міст долучилися до проведення фестивалю. І ми запрошуємо всіх.

Раніше на USIonline.com —

Стрес та ПТСР: як українцям врятуватись від психологічних травм після війни (фото, відео)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.