Ми на своєму фронті: в Одесі пластичні хірурги повертають обличчя жертвам війни

В якому стані до вас потрапила пацієнтка?

Общий стан був нормальним, тому що первісно вона потрапила в іншу лікарню, в якій ій надали першу допомогу. До нас вона вже потрапила за допомогою волонтерів для вирішення естетичних проблем. Основне – обличчя та шия, найбільша проблема була в області надбрівній дузі, некоректно сопоставлення хвоста і тіла брові. У цій же частині були перебиті хвости височного нерва, якій відповідає за підняття брови, та у кістці, де знаходився уламок скла. Крім цього, дуже велика кількість порізів обличчя, – там ми також навели порядок, вже навіть зняли шви.

Вже все добре та красиво, далі – медикаментозне лікування, мазі, ін’єкції. Та чекати, коли ці рубці стануть світлими та м’якими.

Постраждала вже може навіть підняти брів?

Ще ні. Зараз брів на своєму місці, але рухливість ще відсутня. Тому що основне тіло нерва ми звільнили із-під рубців, а перебити хвостики – треба, щоб проросли самі. Тому що вони хірургічному відновленню не підлягають. При добрих прогнозах вони відновлюється самі за допомогою медикаментів через півроку.

Зараз пацієнтка вже виглядає нормально. Вона до цього переживала, що онука її боїться, та шарахається. Зараз цього вже немає. Єдине, що залишилося – ця бровка відстає у швидкості руху від іншої. Але це може відновитися швидко.

Мабуть, у таких випадках це не тільки питання красоти, а ще і свого роду реабілітація та якість життя?

Звісно! Це не забаганка зробити себе красивою та більш молодою, а бажання повернути власний облік. Щоб обличчя не виглядало потворно, якщо це слово можна вжити. Пластична хірургія – це не тільки косметологія, а і реконструкція, у даного випадку це була частина реконструкції. Зрозуміло, що відразу усе неможливо відновити, ми можемо лише пришвидшити загоєння рубців. Перший час рубці будуть більш щільними та червоного кольору, через 6 місяців вони мають стати світлими та м’якими, та будуть менш помітними.

Ваша клініка більш спеціалізується на естетичних процедурах, а реконструкцією ви до повномасштабного вторгнення займалися?

Займалися, але набагато менше. Тому що запит на эстетику був дуже великими – зараз, звісно, не так. Проте ми і раніше виконували роботу по відновленню зовнішності, якщо до нас зверталися.

Як після початку війни змінилася робота клініки?

Массово запитів немає, хоча ми неодноразово робили публікації, що ми готові. І це стосується не тільки Сергіївці, це стосується всієї країни. Ми готові відновлювати постраждалих від взривів, уламків, якщо є будь-які травми. Зі зрозумілих причин стало меньше косметології, людям зараз не до цього, – клієнти є, але не такий потік, який був раніше. А травм, звісно, стало більше.

Як так сталося, що ви прийняли таке рішення – допомагати постраждалим через війну? Це була ваша особиста ініціатива, чи це обсудили колегіально?

Як могло бути інакше? Почалася війна, і ми зі співробітниками зустрілися – в нас тут теж, як сім’я. І ми вирішили допомагати по можливості. Розхідну частину клініка на себе бере повністю, та усім забезпечує, а ми – руки та серце, робимо свою роботу і за це нічого не просимо. Наша клініка не унікальна, зараз багато пластичних хірургів так робить. Якщо ми не полі бою, треба допомагати гуманітарно та робити те, що ми добре вміємо.

Чи є ще пацієнти, яких ви очікуєте?

Завтра ще приїде 15-річна дівчинка з Сергіївки, поки там тільки ін’єкції, а корекція буде пізніше. У неї треба робити обличчя та ніжки, але спочатку витримати термін. І ще родина теж зверталася з Сергіївки, там чоловік та жінка, – теж треба наводити на обличчях порядок. Їм десь по 40-50 років, теж треба робити брови, теж порізи на обличчях та шиях. Порізи, звісно, вже зажили, але є чим займатися з точку зору естетики.

Після таких вибухів люди потрапляють у важких та середніх станах до лікарень, як правило – з великою втратою крові, можливо з опіками. Тобто, з проблемами, які важливіші ніж естетичний компонент. І лікарі усі зусилля направляють на те, щоб врятувати людей, їх життя, та стабілізувати стан. Звичайно, що там ніхто не буде ретельно займатися естетикою, тому ми і готові приймати людей після того, як закінчується лікування у первинних закладах.

А військові до вас звертаються?

В нас ще поки не було таких випадків. Але ми будемо раді, якщо вони будуть звертатися до нас після лікування, навіть по відновленню кінцівок, травм сухожилля, – цим ми теж можемо займатися. Частина нашего персоналу – з Миколаєва, вихідці з мікрохірургії, тому це ми теж можемо робити. Я теж переїхав з Миколаєва, всього за рік до повномасштабної війни. Разом зі мною переїхав завідуючий відділенням, ще один лікар та медсестри, там ми займалися мікрохірургією. У Одесі ми вже більше почали займатися естетикою, але знання та вміння залишилися.

Зараз в Миколаєві залишися мої батьки та рідна сестра з родиною, через роботу зараз вони не можуть виїхати. Я переживаю за них та за усіх друзів, знайомих, колег і власне за Миколаїв. Це моє рідне місто, і це з серця не викинеш.

Раніше на USIonline.com —

Во Львов транспортировали двух детей, которые стали жертвами ракетного обстрела в Сергеевке

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.