Міжнародний день «Білої тростини»: як живе УТОС і чи готова організація до нових викликів (фото)
Щороку 15 жовтня у світі відзначається Міжнародний день «Білої тростини» – символу незрячої людини.
На підприємстві УТОС, яке дозволяє незрячим людям продовжувати працювати побував кореспондент Української Служби Інформації Арсен Подосян.
Про те, як сьогодні виживає організація, розповів голова Одеської обласної організації “Українське товариство сліпих” Олексій Максименко.
Як змінилося життя організації і його членів після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну?
Дійсно стало важче. Ми відчуваємо брак коштів. Адже наша організація фінансується за рахунок місцевого бюджету. Попри це ми все одно відчуваємо підтримку міста. Спрямовуються кошти на створення умов для людей з інвалідністю по зору. Наприклад, кожного року ми отримуємо кошти на встановлення звукових пристроїв на світлофори. Це дійсно допомагає зберегти людські життя, тому що незряча людина підходить до світлофора і точно знає, коли їй можна переходити проїжджу частину.
Скільки людей з порушенням зору працює сьогодні в організації?
Це приблизно вісімдесят людей. Цифра змінюється. На жаль, є певна тенденція. Ми перебуваємо в стані очікування, тому що багато людей, які сьогодні захищають Україну на фронті, в наслідок бойових дій, стають інвалідами по зору. Тому впевнений, що наше підприємство розширюватиметься. Особливо після закінчення війни. Бо людям необхідно створювати умови і надавати можливість продовжувати трудову діяльність. І саме на наших підприємствах Українського товариства сліпих є для цього база й умови. І на цій базі нам потрібно створювати реабілітаційні центри, які дозволили б навчати людей і користуванню комп’ютерною технікою, і спеціальним програмами, які озвучують дії техніки, і телефонами.
Чому такі центри з реабілітації не створюються зараз?
По-перше, ніхто не очікував, що може бути війна. А будь-який центр повинен створюватися на базі чогось. Українське товариство сліпих було засновано ще в 1933 році. Сюди прийшло багато людей після Другої світової війни. Вони допомагали створювати все це. А сьогодні, по-перше, треба розуміти по яких саме напрямках людей потрібно буде реабілітовувати, які напрямки трудової діяльності розвивати. І тому це все, на жаль, буде відтягнуто в часі, це я точно кажу, але вже діють такі програми. Є сьогодні центри й благодійні організації, які займаються реабілітацією. Наприклад, реабілітують за допомогою дайвінгу і інших сучасних напрямків і методик.
Олексій Максименко
Раніше на USIonline.com —
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.