> «Меми – це поки що недооцінена форма літопису», – митець Сашко Даниленко

«Меми – це поки що недооцінена форма літопису», – митець Сашко Даниленко

1 Березня 2023, 17:49

Його роботи бачив майже кожен українець. З перших днів великої війни Сашко Даниленко зображує найголовніші події, що відбуваються в Україні. Анімаційні ролики про ПВО, малюнки на підтримку Миколаївського зоопарку, мультфільми про стрес та боротьбу з ним – чоловік долучається до всіх процесів протягом року, займається благодійністю та висвітлює тему нашої трагедії в США. Він вважає, що візуальна мова – універсальна, а меми – то сучасна форма літопису.

Читайте інтерв’ю з Сашком на сайтіУкраїнської Служби Інформації.

Скажіть, будь ласка, якою була перша робота під час війни? Що надихнуло?

Однією з перших робіт була ілюстрація з Настею Тихою, яка рятувала тварин під обстрілами в Ірпені, на основі фото Крістофера Очіконе. Дуже обпекла і вразила ця світлина. Мені хотілося переповісти історії незламності, сили і гуманності українців усьому світові. Ця ілюстрація започаткувала серію «Супергерої Серед Нас», яку згодом я виставляв в багатьох містах в Європі та США. До неї увійшли 15 історій. Серед них як реальні люди, так і новітні міськи легенди чи загальні образи. Я бачив, як ці історії викликали захоплення, співчуття та інтерес досліджувати події в Україні далі і глибше серед відвідувачів виставок, а також у соцмережах. Згодом я запустив продаж цих полотен, щоб робити донати безпосередньо героям ілюстрацій, фондам за їхнім вибором, або волонтерам у містах, звідки герої та зображені події.

Яку роль мистецтво відіграє у війні?

Візуальна мова є універсальною. Це шлях достукатись до широкої аудиторії і переповісти важливі історії, змісти, та поділитись тим, що болить і бентежить, поза мовними барʼєрами. Якщо треба винести за дужки головну місію мистецтва, то я би назвав – викликати емпатію і емоцію, що може стати поштовхом до подальших змін.

Окремо хочу виділити меми, що народились за цей час. Це новий і важливий жанр мистецтва. Меми – це поки що недооцінена форма літопису, яку, я вірю, згодом будуть досліджувати історики і соціологи.

Ваші роботи допомогли людям не тільки візуалізувати події, але й допомагали виживати. Скажімо, ви пропонували портрети за символічний донат на Миколаівський зоопарк. Хто замовляв роботи? Чого вдалось досягти?

Замовляли люди звідусіль, з усіх куточків планети. Концепт був такий, що перші 100 донаторів отримають портрет в обмін на скріншот донату. Так було зібрано 87 303.80 грн на ліки та харчі для тварин. Мені подобається ідея зборів, коли люди щось отримують в обмін на свою пожертву. Це також збільшує залученість та допомагає поширити інформацію про збір. Ті, хто отримав портрети, постили їх в соцмережах, ставили на аватарки, і їхні друзі та підписники могли дізнатись про акцію і теж взяти участь.

Іноді ви створюєете анімацію. Що в ній?

Це музичні кліпи або документальна анімація. Це і є моя основна робота, але з 24 лютого я практично повністю перейшов на ілюстрацію, бо це значно швидший спосіб передати ідею і висловитись. У ілюстрації метаболізм хуткий. Анімація вимагає холодної голови і витримки. Це як бігти марафон з рюкзаком: ти маєш думати довгостроковими термінами і планувати, приймати рішення, що саме покласти в цей рюкзак. Це було майже неможливо, коли емоції переповнювали і від того, що відбувається, пекло всередині.

Тому на заміну прийшла ілюстрація. І це також була своєрідна терапія – можливість конвертувати злість і всі інші емоції у пікселі.

Тільки зараз я починаю знову повертатись до анімаційних проектів. Анімація має свої переваги в оповіданні історій. Це як наче до ілюстрації додали третій вимір – час. Також за допомогою анімації можна показати те, що неможливо зобразити у відео, це дуже пластичний інструмент з великим полем для винаходів.

Як давно ви переїхали до Америки? Які настроі серед ваших знайомих? Чи доводиться «відкривати очі», так би мовити?

Мені здається, що я знаходжусь в бульбашці адекватних людей, тому в мене може бути викривлене сприйняття загальної ситуації.

Я бачу багато крутих ініціатив по допомозі Україні у Штатах. Загалом, люди досить обізнані в ситуації і мають чітку позицію. Звичайно, що завжди є люди різного ступеню поплавленості, але вони не складають більшість і навряд на щось впливають. Є і такі, що пішли на пошук «хороших рускіх», і так і не повернулися з цієї експедиції.

Якщо говорити про «відкривання очей», то це скоріше про надання додаткового контексту. Усі, з ким я перетинався у цей час, мають, принаймні, внутрішнє розуміння, хто є ворог і чому ця війна така важлива. Але іноді їм не вистачає бази чи деталей, щоб дозбирати цей пазл. Невеликий діалог, поради послухати Тімоті Снайдера чи підписатись на кілька каналів дозволяють заповнити ці білі плями.

У Штатах я з 2015 року. Ніколи не думав і не планував тут залишатися надовго. Але так вийшло, що проєкти почали чіплятись один за одний і саме тут вдалося знайти крихкий баланс в роботі і творчості, який я так довго шукав.

Ви наче далеко, але дуже влучно завжди підтримуєте українців. Наче тут зовісім поряд. Як самі відчуваєте цей звязок?

Я живу в українському інформаційному просторі, споживаю український контент. Так вийшло, що в роботі з анімацією я звик працювати і взаємодіяти дистанційно. Це випрацювалось ще задовго до ковіду, коли й всі інші мали зіштовхнулись з подібним форматом роботи і перебудови взаємодії.

Мені здається, що в подальшому, з розвитком соцмереж і збільшенням споживання цифрового контенту, підписка буде казати про людину більше, ніж прописка.

Як вважаєте, чи може творчість бути пророчею? Ну, наприклад, чи можна намалювати бажане, щоб воно сталося? Якщо так, то що б ви намалювали?

Нажаль чи на щастя, я не вірю в жодні спірітуальні звʼязки чи пророцтва. Але. Патерни існують. Історична тяглість також. Збіги можуть бути. Історія досить циклічна. Можуть змінюватись персонажі, зло може переодягатися і набувати нових форм, але в основі лежать ті ж самі принципи, цінності і формули. Ми можемо вгадати майбутнє, бо ми самі його формуємо. Від наших сьогоднішніх вчинків і виборів залежить те, яким буде завтрашній день.

Які ще способи допомагати ви обирали та, можливо, плануєте? Розпродаж робіт, футболки, тощо?

Запустив магазин у Штатах sashko.shop зі своїми дизайнами і ілюстраціями – щоб мати можливість робити донати постійно і в довгостроковій перспективі, а також фінансувати ті проекти, які взагалі не є комерційними. Повернувся до анімації і режисури. Згодом буде представлено великий проект по психологічній допомозі. Співпрацюю з українськими ютуберками і ютуберами над створенням нового контенту.

А ще скоро представимо невеличку гру, яка допоможе збирати донати.

Щоб не пропустити все, що несеться, – підписуйтесь на мій інстаграм sashko.danylenko.art

Будемо всі разом творити новітню українську культуру.