Ледь просинаєшся від будильника, бо цілу ніч будили сирени. На звук розрізняєш і виходи і прильоти, і в скількох кілометрах від тебе. По напрямку прожекторів з вікна розумієш - дрони летять не над київським морем, а над нашими хатами. І думаєш - вполюють тебе чи не тебе. Ти вдома і наче «вдоміку». До нестями страшно і ти розумієш, що страх має специфічний запах і липкий неприємний шлейф.

Абсолютно зрозуміло, чому головний республіканець в умовах жорсткої передвиборчої гонитви обублікував звернення українського президента без будь-яких коментарів. Що кому-кому, а колишньому президенту США геть не властиво.

І справа не в них. Справа в нас. Бо це нам складно. Отже, це - про нас. І працювати в першу чергу варто з собою.

Ви звернули увагу наскільки швидко з'являється збір коштів від різноманітних фндів, волонтерів та лідерів думок, коли стається біда та лихо? Яскравий приклад - трагедія з найбільшою дитячою лікарнею Охматдитом. Після ракетного удару буквально через пів години - годину всі могли побачити десятки зборів коштів. Так само відбувалось під час екологічної катастрофи з Каховською ГЕС, яку зруйнувала рф. Всі почали збирати на гроші на їжу, одяг, лодки, воду і т.д. І все це дуже зрозуміло, адже емоції в благодійності – це сильний фактор, який часто визначає, коли та як ми допомагаємо іншим. А коли стаються великі лиха, люди часто реагують серцем. Нас охоплює почуття співчуття, бажання підтримати, допомогти тим, хто постраждав. Ми відчуваємо співпереживання, лють від несправедливості, а також гордість за можливість бути корисними. Це все дуже природно і важливо.