Лабубу, Вакуку, Фіґлер: чому ці «монстри» стають культовими, – розмова з психологом (відео)
М'які монстри з дивними назвами на кшталт Лабубу, Вакуку чи Фіґлера стрімко завойовують дитячі серця — і водночас лякають батьків. Ці іграшки виглядають дивно, часом навіть огидно, але саме це і приваблює дітей. До того ж коштують вони чимало: від тисячі гривень за маленькі моделі до десятків тисяч за великі.
Чому діти так полюбили страшних «плюшевих монстрів» і як батькам реагувати на нову хвилю іграшкової моди? Про це розповів дитячий і сімейний психолог, кандидат медичних наук Сергій Чуднявцев в інтерв’ю Українській Службі Інформації.
Страх як частина дитинства
За словами психолога, інтерес до страшних історій і образів існував завжди. Коли сучасних іграшок не було, діти лякали одне одного байками про «чорну руку» чи малювали моторошні картинки. Тепер же виробники запропонували готове рішення: моторошні, але водночас милі на вигляд іграшки.
Є певний психологічний механізм: дитину тягне до чогось лячного, але безпечного. Іграшка-страшилка дозволяє прожити цей досвід, — пояснює Сергій Чуднявцев.
Фото: Labubu, Fuggler та Wakuku
Барбі VS Лабубу
Якщо покоління дівчат 1990-х мріяло про ляльку Барбі — красиву, «правильну» й статусну, то сьогодні діти захоплюються монстриками, незалежно від статі. Традиційні «дівчачі» та «хлопчачі» іграшки відходять у минуле. Тепер ринок пропонує унісекс-продукти, і Лабубу — саме з таких.
Якби в 90-х поруч із Барбі стояла лялька з кривавими зубами й страшними вухами, дівчатка теж зацікавилися б. Це природно — дослідити щось нове, — каже психолог.
Замість сюжетів — емоції
Чуднявцев підкреслює: сучасні діти менше граються у рольові ігри. У попередніх поколінь бракувало сюжетів — тому їх вигадували разом із ляльками й машинками. Сьогодні ж дитина має нескінченний потік історій у TikTok та мультфільмах.
Сюжетів зараз надлишок. Дітям потрібні емоції, і страшна іграшка їх дає, — зазначає психолог.
Мода і статус
Окремий аспект — бажання бути «як усі». У школі діти змагаються, у кого Лабубу справжня, у кого більша, а в кого їх кілька. Це, за словами Чуднявцева, віддзеркалює поведінку дорослих, які також ганяються за трендами в моді, автівках чи гаджетах.
Не менш тривожний момент — ціна. Маленька іграшка може коштувати до тисячі гривень, а 35-сантиметрова — десятки тисяч.
Як пояснити дитині «ні»
Психолог наполягає: важливо не просто відмовити дитині у дорогій іграшці, а пояснити, чому так. Причому робити це потрібно не з позиції наказу, а діалогу.
Можна сказати: я бачу, що ти дуже хочеш цю іграшку. І я хочу, щоб ти отримувала бажане. Але є люди, які спеціально змушують тебе хотіти, щоб заробити гроші. Давай не дамо себе обдурити, — радить Чуднявцев.
На його думку, батьки мають пропонувати альтернативи — менш дорогі іграшки чи інші способи отримати емоції. Жорстке «ні» лише образить дитину, натомість важливо сформувати в неї розуміння, що щастя не в ціні чи тренді.
Приклад дорослих важливіший за слова
Головне, підкреслює експерт, — власна поведінка батьків. Якщо дорослі самі женуться за статусними речами, дитина наслідує цю модель. Якщо ж вони здатні визнати помилки й пояснити нові цінності, діти швидко це переймають.
Виховання — це завжди приклад. Якщо батьки зізнаються: ми помилялися, але тепер хочемо жити інакше — дитина почує й прийме це, — підсумував Сергій Чуднявцев.
Більше дивіться в розгорнутому інтерв’ю УСІ.
Матеріал підготувала Наталія Костенко.
Раніше на USIonline.com —
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.