«Ізмаїл для ЗСУ»: як ідея допомоги об’єднала різних людей (фото)

Як вони це роблять кореспонденту Української Служби Інформації Анні Городенцевій розповіла одна із організаторів руху та журналіст Альона Колеснік.

Як з’явилася ідея ярмарку? Скільки людей приймають у цьому проекті участь?

Ідея благодійних ярмарків на підтримку військових в Ізмаїлі з’явилася ще до нас. Їх минулого літа декілька разів проводили на морвокзалі. Робота тих ярмарків супроводжувалась концертною програмою за участю місцевих танцювальних колективів та пісенних виконавців. Гадаю, організація таких заходів була витратною, як за часом, так і за силами та фінансами – проводити їх регулярно навряд чи було можливо.

Наша команда вирішила працювати з меншими ресурсами, але постійно. У нас лише один стіл, торгівля супроводжується патріотичними піснями, що звучать із музичної колонки.

Ярмарок вперше запрацював 15 жовтня 2022 року. В склад команди проекту входять вісім осіб. Це люди різного віку, представники різних професій: журналісти Сніжана Стрепетова, Аліна Хаджіогло та я, Альона Колеснік, фотограф Наталія Гашинська, судномеханік Гліб Стрепетов, молодий бізнесмен Владислав Костєв, а також старшокласники Ярослав Георгієв та Максим Ворник. Іноді нам допомагають Віталій Петренко та Катерина Знаєвська.

Зазначу, що в Ізмаїлі ми не єдині волонтери, які допомагають фронтовикам. Є інші організації та навіть окремі люди.

Я знаю, що ця ідея об’єднала різних людей – школярів, пенсіонерів, митців. Які саме вироби приносять на ярмарку люди? Які історії запам’яталася особливо?

Еріх Марія Ремарк колись писав, що у темні часи добре видно світлих людей, які стають точкою опори для світу, що втратив орієнтир та боїться змін. Ми, учасники волонтерського руху «Ізмаїл для ЗСУ», зараз також бачимо цих людей. Вони мають різний достаток, але їх об’єднує бажання допомагати хлопцям, які відстоюють нашу свободу. Ці городяни – опора, на якій і тримається наш ярмарок. Все, що ми отримуємо, вони віддають абсолютно безкоштовно.

Ми відразу відмовили тим, хто пропонував свою продукцію за умов повернення їм 50% виручки. По-перше, місце нам надали не під комерційні цілі, а по-друге, вести окрему бухгалтерію – це зайві складнощі, які б забирали в нас додатковий час. Адже в волонтерській діяльності багато чого залишається «за кадром» – пошук потрібного товару, закупівля, відправка на фронт, підготовка звітів, написання постів у соцмережі – все це займає чимало часу.

Асортимент безперервно поповнюється за рахунок продукції, яку благодійники або виробляють на своєму підприємстві, або виготовляють на дозвіллі як хобі, або роблять цілеспрямовано для нас. Деякі городяни віддають старі речі, але в хорошому стані. А є й такі, хто купує товари через інтернет. Ми безмежно вдячні всім. Я спробую назвати тих, чиї імена нам відомі, і окремо розповім про наших постійних помічників, які вже стали друзями волонтерського руху «Ізмаїл для ЗСУ».

Альона Нусимович-Бєлінська до дня нашого відкриття віддала нам велику кількість вишуканих шпильок та гумок із квітами з фоамірану, а Ірина Василенко – багато цікавих прикрас з бісеру. Одними з перших нас підтримали своїми картинами місцеві художники – Тетяна Соколова, Володимир Дудник, Іван Коцофляк, а згодом і Марта Гутченко.

До нас надійшло багато робіт, виготовлених і руками дітей –  декоративні свічки з вощини, вироби з бісеру, янголята-мотанки. Частина дитячих робіт виконувалася разом із керівником гуртку «Лялька-мотанка» Тетяною Пінтійською. Школярі зробили для нас невеличкі за розміром обереги у вигляді патріотичних янголят, зшили пса Патрона, бойову парочку – Гуся та Гуску. До речі, всередину Гуся навіть вклали серце.

Майстриня вишивки Тамара Затинченко разом із дітьми вишила ошатні носові хусточки. Ми отримали їх у великому обсязі – продаємо досі.

Євгенія Лащиніна принесла нам п’ять різних за формою та розміром диванних подушок, виробництвом яких займається її сім’я. Підприємець Оксана Юрескул шиє постільну білизну та теплі ковдри з вовни, з обрізків тканини вона відшиває для нас наволочки для подушок різних розмірів.

Елеонора Маковійчук, перебуваючи у Німеччині, відправила нам 12 браслетів із бісеру, які виготовила своїми руками. Більшість виробів була на патріотичну тематику – на неї є величезний попит. Браслетики швидко розкупилися.

Вироби Елеонори Маковейчук та Ірини Василенко

Пенсіонерка Тетяна Іванівна якось поцікавилася, чи може вона в’язати нам на продаж шкарпетки, і вже наступними вихідними порадувала нас парою жовто-блакитних дитячих шкарпеток. В’язані шапочки та шкарпетки нам також давали на продаж ізмаїльчанки Оксана та Жанна.

Ольга Запорощенко плете з джуту різні декоративні дрібниці, – я так розумію, це її хобі. Жінка поділилася з нами джутовими оберегами, підвісками та кошиком.

Людмила Єфімова віддала нам шість вишитих картин, оформлених у добротні рамки. Юлія Сапожнікова принесла своє колоритне червоне намисто, через годину прикраса вже знайшла свою нову господарку.

У грудні ми отримали від городян багато новорічних та різдвяних виробів – ялинкові іграшки, віночки, кошики, свічки, мило ручної роботи, м’які іграшки у вигляді домовичків, жовті та блакитні серця на ялинку та багато іншого. На жаль, імена всіх, хто це приносив, я не зможу назвати, але ми дуже вдячні цим людям.

Феодосія Теймурова, яка приїхала до нашого міста з Азербайджану, заздалегідь виготовила для нас чимало різдвяних вінків. Майстриня дорого оцінила свої вироби, але їх розібрали швидко, настільки файними вони були.

Можливо, я когось забула, але наш рух від щирого серця вдячний кожному, хто допомагав і допомагає.

Розкажіть історії тих, хто допомогає ярмарці постійно?

Почну з наймолодшої помічниці. Школярка Настя Гораш регулярно робить нам патріотичні браслетики. Спочатку це були вироби з бісеру, а після дівчинка почала плести їх із синіх та жовтих стрічок. На її продукцію завжди є попит.

Настя Гораш та її браслетики з бісеру

Майстриня з бісероплетіння Ірина Василенко надала нам для торгівлі свій розкладний стіл, віддала багато майстерно виконаних виробів з бісеру. А її жовто-блакитні серця-підвіски вже стали затребуваним товаром. Крихітні серця городяни використовують як брелоки, кріплять до чохла на телефон, на сумочку, вішають у машині як оберіг, а хтось навіть використовував як декоративні ґудзики.

З перших днів із нами і Світлана Крохалевська. Її плетені текстильні кошики теж дуже затребувані. У них можна складати речі або використовувати їх як лежачки для тварин. Останнім часом Світлана, крім кошиків, приносить і різні за формою подушки, зшиті з лоскутів тканини.

Регулярно поповнює наші запаси фотографіями у презентабельних рамочках ізмаїльський фотохудожник Сергій Філімонов. На його недорогі та охайні роботи із зображенням Ізмаїла теж є попит.

Ізмаїльська художниця Тетяна Соколова віддала нам на продаж уже кілька своїх робіт. А в грудні вона виставила на аукціон спеціально написану для нього картину «Перемога!» із зображенням смішного зайченяти у військовій касці, що тримає жовто-блакитне серце. Твір був проданий за 1 600 гривень, весь виторг Тетяна Володимирівна перерахувала нашому руху.

За період роботи нашого ярмарку народився ще один бренд – печива із передбаченням. Людям подобаються добрі та дотепні «прогнози», заховані в наші печеньки. Їх на наше прохання виготовляє кав’ярня підприємиці Ірини Совенко. Ірина Михайлівна, до речі, і надала нам майданчик під проведення акцій, а ще місце для зберігання речей та товару, а також можливість підключатися до електрики.

Не можу не згадати ще двох людей, які кожних вихідних пригощають наших волонтерів бургерами та гарячими напоями. Це Олександр Піддубний та Максиміліан Букмаєр. Максиміліан, крім цього, через інтернет замовляв для нашого ярмарку затребувану сувенірну продукцію.

Скажу, що з такими світлими та жертовними людьми нам не страшна жодна темрява.

Наскільки популярний ярмарок?

Багато городян вже знають про наш ярмарок. На Фейсбуці та в Інстаграмі у нас є сторінка «Ізмаїл для ЗСУ», де ми регулярно викладаємо звіти із закупівель, а також звіти щодо грошей, що надійшли на карту та зібраних на ярмарку. Підрахунок виторгу завжди фіксуємо на відео. Для нас це принциповий момент – наша робота має бути максимально прозорою.

Про довіру до нас людей можна судити з того, як вони жертвують кошти. Бувають дні, коли товару продається не багато, а більша частина грошей, що потрапили у бокс – це пожертвування городян. Багато хто кидає по 100, по 200 і навіть по 500 та по 1 000 гривень. Якось чоловік опустив п’ять купюр по 1 000 гривень і швидко пішов. Кидають і по 100 доларів, 20 євро також було. Коли ми просимо цих людей щось взяти собі зі столу, вони відмовляються, кажучи: «Нехай іншим залишиться».

Наприкінці жовтня, коли ми збирали гроші на буржуйки, до нас підійшла дівчина та передала 5 000 гривень. Ці гроші спеціально на пічки для військових переслала з Німеччини її знайома.

А ще в нас була ситуація, коли треба було терміново купити військовим, які перебували у полі під Миколаєвом, спальні мішки, каремати та намети. Потрібна була сума близько 20 тис. грн. Був не ярмарковий день. Ми оголосили у соцмережах терміновий збір. Якщо чесно, я думала, збиратимемо щонайменше тиждень. Але все вийшло за день! Люди активно перераховували гроші на волонтерську картку. А чоловік, який побажав залишитися невідомим, передав нам суму 10 тис. грн. Все необхідне ми відправили нашим бійцям того ж дня.

Безперечно, ми радіємо, коли збираються великі суми, але ми також високо цінуємо душевні пориви людей, які не мають змоги жертвувати багато. Зворушливо спостерігати, коли діти кидають у бокс гроші, які спеціально збирали для військових. Дорогі для нас і пожертвування пенсіонерів. З перших днів роботи нашого ярмарку до нас приходить Петро Васильович. Він старенький, пересувається з паличкою. І грошей кидає часом три, іноді п’ять гривень. Але заради цього у вихідний день він все одно прямує до нас. Ось такі чудові люди живуть в Ізмаїлі!

Петро Васильович

Скільки грошей вже вдалося зібрати на ЗСУ? Що ви придбали за ці гроші для наших хлопців?

Наш волонтерський рух «Ізмаїл для ЗСУ» працює вже три з половиною місяці. За цей час було зібрано близько 240 тис. грн – у суму увійшли кошти з ярмарку та перераховані на волонтерську картку.

Для наших воїнів на ці гроші ми придбали наступне. Бійцям на Херсонщину купили 10 пар тактичних навушників. Через одеського волонтера Світлану Ревзіну замовили в Одесі три буржуйки, які потім поїхали до танкістів на Миколаївщину.

Для Дніпропетровського військового госпіталю, куди привозять поранених бійців із передової, ми придбали 4 набори апаратів зовнішньої фіксації кінцівок. Ці прилади досить дорогі.

Бійцям зі стрілецького батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти загалом ми вислали 10 зимових спальних мішків, 10 карематів, 3 шестимісні намети, пакети з кровоспинними бинтами, знеболювальні, які застосовуються при пораненнях, газові плитки та балончики, сухий спирт, пальники з гелем, два прилади нічного бачення, два монокуляри, два потужні павербанки, 10 рюкзаків, дві якісні рації, 60 пар зігріваючих хімічних напівустілок для ніг.

Для хлопців із 88-го окремого батальйону морської піхоти (Болград) ми купували 10 зимових спальних мішків, 10 карематів, теплу термобілизну, шкарпетки, газові плитки та балончики.

Нещодавно нам вдалося за невисокою ціною придбати 1 000 штук зігрівальних хімічних напівустілок. Це дуже дефіцитна річ зараз. Напівстілки ми вже відправили 28-й окремій механізованій бригаді, 56-й окремій мотопіхотній бригаді та 81-й окремій аеромобільній бригаді.

Минулого тижня до хлопців із 56-ї бригади поїхали від нас 2 монокуляри, прилад нічного бачення, павербанк та 8 акумуляторних батарейок для «нічника».

Найбільшою разовою покупкою для нас було придбання шин для автомобіля Defender. З таким проханням до нас звернулися волонтери-пошуковці  із ГО «Воєнно-історичний центр «Пам’ять і слава» (м. Одеса), які займаються пошуком, ексгумацією та доставкою тіл полеглих із деокупованих територій.

Цього тижня нашою командою було ухвалено рішення збирати кошти для придбання затребуваних на фронті дронів, тепловізорів та автомобілів. Вважаємо, що так наш рух зможе принести ще більшу користь. Окрім того, це і була наша початкова ціль. Тож починаємо збирати на якісний квадракоптер.

Також люди приносять і речі для наших захисників. Що передають хлопцям?

Це, можна сказати, разові випадки. Одного разу родина хлопця, який, на превеликий жаль, загинув, передала рюкзак із його обмундируванням. Була ситуація, коли ми просили городян поділитися продуктами для військових, які знаходились на полях, далеко від магазинів. Тоді жінка на ім’я Олена принесла кілька консервів власного приготування, баночки з варенням та печиво.

Аліна та Богдан – молоді люди, що спеціалізуються на виготовленні ароматичних свічок – вже двічі через нас передавали хлопцям на передову виготовлені ними окопні свічки, загалом близько 200 штук. Перший раз їх відвезли до Авдіївки, останню партію ми поділили та відправили хлопцям під Одесу, в Запорізьку область та до Краматорська.

Аліна та Богдан

А ось минулого тижня приємним сюрпризом для нас стала посилка, яку відправив В’ячеслав Черешня з Очакова Миколаївської області. Він передав військовим газові плити, балончики та якісний клей з активатором. А трохи пізніше, вже з Луцька, знайомі В’ячеслава – ТОВ «Леся-Плюс» – теж відправили посилку, в якій було багато всього – повстяні устілки, креми від ран та від негоди, кава у пакетиках, печиво, вологі серветки. Все це теж поїхало до наших воїнів – до 28-ї та 56-ї бригад.

Посилання з Луцька від ТОВ «Леся-Плюс»

Сердечно дякуємо всім людям, які жертвують кошти, сили, час на потреби наших фронтовиків. Ми впевнені, що руки тих, хто дає, ніколи не збідніють. Зі свого боку, намагаємося робити все, щоб наша діяльність була максимально ефективною. Ми дуже хочемо, щоб швидше закінчилася війна.

Раніше на  USIonline.com —

Маленька держава з великим серцем: як допомагають українцям у Молдові (фото)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.