Із Миколаєва до Військового флоту Америки: як українка допомагає співвітчизникам (фото)

Як Вікторія Соріано потрапила до США та чим допомагає українцям, дівчина розповіла кореспонденту Української Служби Інформації Валерії Шаповаловій.

Вікторія Соріано зліва

Із Миколаєва – на найстаріший атомний авіаносець США

Свого часу Вікторія проживала в “Місті – герої” Миколаєві, де закінчила школу. Потім вступила до київського Політехнічного інституту, однак не завершила там навчання, оскільки разом із мамою переїхала до Америки. Дівчина завжди мріяла побачити світ, тому отримавши можливість для переїзду, одразу скористалася нею.

Вікторія дуже завдячує своїй мамі, яка виділила усі свої збереження на навчання в Америці. Дівчина закінчила Rochester Institute of Technology and Monroe Community College in Rochester, NY. 

Перший семестр я вчила мову, а інші два – прикладну математику. Я провчилася два роки, але так і не наважилася брати сотні тисячі доларів на бакалавра. Коли я навчалася в університеті, то працювала на двох-трьох роботах. Мама допомагала сплачувати за навчання, а я платила за житло та їжу. В Америці складно без підтримки і дуже все дорого, – розповідає українка.

Оскільки Вікторія не мала громадянства США, то вибір професій був обмежений. Проте в неї була грін-карта, з якою була можливість вступити на службу до Військово-морського флоту Америки. Дівчина успішно склала екзамени, пройшла медичний огляд та інтерв’ю. Вирішила бути авіаційним механіком.  

А далі – воєнний табір (2 місяці) на витривалість і дві воєнні школи (3 місяці). Потім мене відправили у підрозділ, який йшов на місію у море, – розповідає Вікторія.

COVID-похід 

Наша співвітчизниця працює з літаками-винищувачами – перевіряє, ремонтує та обслуговує по графіку. 7-10 місяців підрозділи проходять тренування на авіаносцях, а потім відправляються на міжнародні місії. Вікторія служить на кораблі Nimitz — найстарішому атомному авіаносці США. 

З червня 2020 до кінця лютого 2021 року дівчина перебувала на місії, яка слідкувала за порядком у Тихому океані, а потім відправилася до Середнього Східу та Африки. Саме цей похід видався надскладним через COVID-19.

Тисячі моряків виявилися заручниками залізного корабля у Перській затоці, де жара піднімалася до 50 градусів. Через нову пандемію спортзал, бібліотека, кімнати відпочинку були зачинені декілька місяців.  

Ніхто не знав, як реагувати. Тоді мені здавалося, що я добровільно сіла у найстрашнішу в’язницю, – згадує наша співвітчизниця.

Найголовніша мрія – перемога України 

Через два роки у Вікторії завершується контракт. Вона планує залишити службу та продовжити навчання. В Америці це називається business accounting – бухгалтерія для бізнесу.

Я більше так не хочу, тому коли контракт завершиться, я отримаю своє безкоштовне навчання і свободу. Моя мрія – подорожувати і працювати онлайн. Я дуже люблю гори і природу. На кораблі я ще раз зрозуміла, що робота – це свого роду заключення. Але головна мрія зараз – це перемога України, – резюмує Вікторія.

В основному Вікторія Соріано допомагає українським фондам через PayPal. Дівчина дуже полюбляє тварин, тому опікується кількома притулками. Кожного місяця вона надсилає гроші UAnimals.official, Shelter Pegasus Dnipro. Організації надають прихисток, лікують, годують, стерилізують та прилаштовують в родини своїх чотирилапих підопічних. Також дівчина допомагає нашим військовим. Дядько Вікторії — офіцер 79-ї бригади миколаївських десантників. Вона висилає йому форму та екіпіровку.

Раніше на USIonline.com —

Незламний миколаївський дух в США: у кожного українця своя війна з росією (фото)

Читайте нас у Facebook, Telegram и Instagram, дивіться на Youtube.