Історія перших годин трагедії в Сергіївці від фельдшера

Історію перших годин трагедії в Сергіївці від фельдшера з Одещини оприлюднило Міністерство охорони здоров’я України. Наводимо її без купюр.

Люди були в паніці, кричали, що їм потрібна медична допомога. Та, за правилами сортування, все одно першими мають вивозити тяжких, потім середніх, а тільки потім – легких. Я оглянув та передав бригадам швидкої близько 20 постраждалих, а останню жінку у тяжкому стані забрав до себе у машину. Вона була вся порізана склом, в ранах були скалки. ЇЇ не можна було залишати.

Нас обстрілюють, – про перший вибух ми почули від диспетчера.

Десь за 30 секунд пролунав другий, а ще через 10 – третій. Майже відразу надійшов перший виклик на місце обстрілу, і ми виїхали. Сергіївка була вся в диму, нічого не було видно. До нас почали зносити постраждалих із будинків, куди влучила ракета. Були осколкові поранення, порізи, черепно-мозкові травми. Коли почали приїжджати інші бригади, я став координувати їх. Оглядав, сортував поранених: де тяжкі, де середні, а де людям, на жаль, уже не потрібна була допомога. Говорив бригадам, кого забирати.

Для тяжких виділяли окрему машину, легких поранених забирали по троє-четверо. Бригади працювали відмінно. Одразу всі приїхали, всі знали свою роботу. Підходили і питали, кого забираємо, потім вантажили і відвозили. Все працювало як годинник.

Останньою з тяжких була жінка із закритою черепно-мозковою травмою, струсом мозку, рваними ранами. Вирішив забрати її у свою машину швидкої та їхати до лікарні. Вона була там останньою з тяжких. Дорогою ставив їй внутрішньовенний доступ, крапельницю. В неї були рани шиї, верхніх та нижніх кінцівок. У ранах на грудній клітці виднілося скло. Витягувати ми його не збиралися, це мали робити вже у відділенні. За два дні я заходив до неї, їй якраз робили перев’язку. Запитав на посту медсестри, як вона. Мені сказали, що середня, але стабільна, йде на покращення.

Одним із жахливих моментів того дня було те, що серед постраждалих я знайшов свого друга. Він був у тяжкому стані. Різано-рвана рана шиї, проникна рвана рана черевної порожнини. Мені вдалося привести його до тями і спитати тільки, де його жінка та діти. Це мої дуже близькі знайомі. Було важко, але все робив автоматично. Як нас вчили, так ми «на автоматі» й робили, надавали допомогу. Напевно, в таких ситуаціях у медиків відключаються емоції. На щастя, його родина – жива. Він провів три дні у реанімації. Але потім прийшов до тями, став стабільним, і його перевели у хірургічне відділення. На щастя, його жінка зазнала тільки легких поранень, а діти взагалі не постраждали, хоч і були на верхньому поверсі. Неабияк пощастило.

Нагадаємо, 1 липня російська ракета влучила до дев’ятиповерхового житлового будинку та двох баз відпочинку в Білгород-Дністровському районі Одеської області. В результаті удару у смт Сергіївка загинуло 22 людини.

Раніше на  USIonline.com —

Ми на своєму фронті: в Одесі пластичні хірурги повертають обличчя жертвам війни

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.