«Голос війни»: як зустріли українську інсталяцію на Burning Man «фото»

«Голос війни»: як зустріли українську інсталяцію на Burning Man

На цьогорічному фестивалі Burning Man у пустелі Невада Україна представила інсталяцію під назвою *I'm Fine*. Робота, що спочатку здається яскравою та майже іграшковою, приховує за собою глибокий символізм і важку реальність війни, яка триває в Україні.

Про це розповів засновник фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега.

На відстані інсталяція виглядає як яскраві, кольорові літери, що складають фразу «I’m Fine». Однак, при ближчому огляді, глядачі помічають, що поверхня літер обшита елементами від пошкоджених російськими ракетами та снарядами об’єктів. Ці деталі — не просто матеріал, а свідчення війни, яка забирає життя та руйнує домівки тисяч людей.

Інсталяція складається з різних елементів. Найбільше серед них розстріляних і порваних уламками знаків «пішохідний перехід». Їх всього дванадцять. Це про людей, вбитих росіянами на початку війни просто за те, що вони переходили дорогу чи їхали на велосипеді у справах. Є два знаки «обережно діти». Один з них було знято біля повністю зруйнованої росіянами школи в Херсонській області. Коли я розказую глядачам про неї, то кожен раз показую фото залишків школи. Є шматок торгівельного центру. Одного з найкращих в Херсоні. В якому був Мак і купа різних магазинів. Його розвалили з танків у перші ж дні повномасштабної війни. Є великі дорожні знаки з назвами населених пунктів: від Великої Криниці до Херсона, Чернігова та Харкова. Кожен з цих експонатів практично музейний. Бо, наприклад, в Херсоні було всього три настільки великих знаки, – розповідає Віталій Дейнега.

Також для створення інсталяції використали хвіртки, шматки парканів, залізні ворота з Макарова, уламки сонячших панелей та трансформаторів, спортивних і дитячих майданчиків.

Реакція на інсталяцію була надзвичайно емоційною. Люди стояли перед нею, вдивляючись у зруйновані елементи, торкаючись гострих країв, і часто не стримували сліз. Як зазначив один американець: «У вашій інсталяції стільки горя і смерті, що це важко витримати».

Віталій Дейнега підкреслює, що українці навчилися бути сильними і святкувати життя навіть в умовах війни. Фраза «Я нормально», яку часто чують або бачать українці, стала своєрідним щитом від жаху війни. Це не просто слова — це спосіб виживання, нова норма, яку українці не обирали, але з якою вони змушені жити.

Через інсталяцію українці звертаються до світу з питанням: «А як справи у вас?». Це не лише запитання, а й натяк на те, що кожен може зіткнутися з подібними викликами, і важливо залишатися людяними, підтримувати один одного та не втрачати надію навіть у найтемніші часи.

«I’m Fine, і ми продовжуємо йти вперед.»