Екологічна тривога: як взаємопов’язані психіка та стан довкілля
Кліматична криза стала неухильною реальністю, і екологічна тривога часто визначає наше емоційне становище. Але ініціативи для збереження довкілля не лише сприяють екологічному благополуччю, а й можуть поліпшити наше психологічне самопочуття.
Читайте матеріал на сайті Української Служби Інформації.
Зараз важко знайти людину яка не переживає, або хоча б не чула про кліматичну кризу. Психологи починають характеризувати почуття стресу, провини і навіть горя, які ми відчуваємо, коли світ навколо нас змінюється, і цьому дали назву — екологічна тривога. Цікаво, однак, що деякі з кроків, які ми робимо в нашому житті, щоб стати більш екологічними, можуть також змусити нас почуватися менш напруженими щодо майбутнього. Збереження довкілля – це турбота про себе!
Багато людей користуються машинами. Одне опитування Gallup показує, що хоча кількість людей у США, які їздять на роботу автомобілем, зменшилася з 2007 року, у 2018 році вона все ще становила близько 77%. І хоча американці можуть вирізнятися у своїй любові до автомобілів, водіння все ще поширене в таких регіонах, як Європа, Австралія та Китай. Кліматичні наслідки водіння особистого транспортного засобу, що витрачає газ, є даними. Але водіння також не є дивним для нашого психічного здоров’я.
В одному дослідженні, опублікованому в 2014 році, використовувалися дані масового опитування людей, які проживають у Великій Британії, яке було зібрано з 1991 по 2009 рік. Вони розглянули відповіді майже 18 000 людей про їхню поведінку в дорозі. Одним із основних показників було самопочуття, яке, можливо, звучить як щось, що важко піддати кількісній оцінці, але вони використали чітке опитування, щоб оцінити, як почуваються учасники. І, на диво, їм не дуже подобалося водіння. Наприклад, ті, хто їздив на роботу автомобілем, частіше, ніж ті, хто ходив пішки або їздив велосипедом, повідомляли про напругу або проблеми з концентрацією.
З іншого боку, ті, хто йшов на роботу пішки або їздив на велосипеді, мали кращий загальний добробут. Фактично, серед тих, хто ходив пішки, ефект був сильнішим чим довше вони ходили. А водії навпаки ставали більш сварливішими коли їм довше доводилося сидіти в пробках. Це дослідження не містило жодної інформації про те, чи рішення респондентів йти пішки чи їздити на велосипеді було спричинене кліматичною кризою.
Таким чином, це не напряму відноситься до екологічної тривоги. Але використовуючи це дослідження можна подумати, що якщо ходьба пішки на роботу покращує самопочуття, і при цьому не спалюється газ, це, ймовірно, безпрограшний варіант. Наприклад, у великому звіті Американської психологічної асоціації та кліматичної організації під назвою ecoAmerica цитується це дослідження та інші подібні до нього, щоб припустити, що зміна маршруту на роботу й до роботи на користь клімату також може принести користь вашому психічному здоров’ю.
Інші дослідники висловлювали подібні думки, кажучи, що діяльність, яка безпосередньо бореться зі зміною клімату, навіть у незначній мірі, і покращує наше самопочуття, може бути хорошою стратегією для прямої боротьби з екологічною тривогою. Індивідуальні дії — це не єдине, що знадобиться, щоб виправити зміни клімату, але це може бути те, що люди можуть зробити, і що терапевти та лікарі можуть порекомендувати, щоб допомогти впоратися з цим почуттям екологічної тривоги.
Потрібно зауважити, що не кожен може перейти на ходьбу або велосипед. Є багато причин: у районі немає велосипедних доріжок, робота знаходиться надто далеко, або у людини не має фізичної можливості. Але те саме британське дослідження 2014 року виявило таку ж користь для самопочуття від громадського транспорту, як і від ходьби та їзди на велосипеді. Дослідники припустили, що частково це могло бути пов’язано з тим, що громадський транспорт часто також вимагає трохи пройти пішки, щоб дістатися до автобусної зупинки чи залізничного вокзалу. А оскільки людині не потрібно сидіти за кермом, вона може робити інші речі під час поїздки на роботу, наприклад спілкуватися з друзями, читати або слухати музику. Хоча автори також зауважили, що схожа ситуація може бути не в усіх країнах. Наприклад, інфраструктура громадського транспорту в США не така надійна, як у Європі, тому вони кажуть, що від неї може бути не так багато користі.
У 2020 році багато людей перейшли на дистанційну роботу. І хоча деякі повернулися в офіс, для багатьох людей дистанційна форма роботи та навчання залишилася оптимальною. Але вченим знадобиться більше часу, щоб зрозуміти, чи добре люди почуваються, коли не їздять на роботу й назад, оскільки причиною відмови від поїздок на роботу й назад є також стресова пандемія. Принаймні, один аналіз публікацій у соціальних мережах кінця 2020 та початку 2021 років, опублікованих у журналі Sustainability, показав, що клімат просто не був першим, про що думали люди, коли вони переходили на дистанційну роботу. Необхідні додаткові дослідження, щоб дізнатися, чи має перебування вдома таку ж користь, як прогулянка чи поїздка. Однак, хоча це лише один приклад, гарна новина полягає в тому, що вжиття заходів у нашому житті для боротьби зі зміною клімату також може вважатися самообслуговуванням. Щоб зупинити нагрівання Землі, потрібні дії на кожному рівні, а не лише на рівні індивідуальності.
Підготувала Софія Устіновська
Раніше на USIonline.com —
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
