Два роки війни: Очаків потерпає від обстрілів щодня (фото, відео)

Кореспонденти Української Служби Інформації побували в Очакові та дізналися, як живуть люди у постійній небезпеці.

В Очакові майже не залишилося цілих будинків, пошкоджень зазнали 90% житлового фонду. Наймасштабніших руйнувань місто зазнало 9 січня 2023 року, коли росіяни поцілили по складу боєприпасів часів Другої світової. Чим ближче до берегової смуги – тим більше руйнувань. Тут розташовані здебільшого приватні будинки. Проте навіть на вщент розбитих вулицях можна зустріти людей.

Будинок Валерія, як і усі оселі навкруги, постраждав від обстрілів. Дах доводилося перекривати вже тричі, з цим допомагають місцеві комунальні служби. Вікна в будинку забиті фанерою, паркану немає, а на місці літньої кухні можна побачити гору уламків. Сюди нещодавно «прилетіло».

Все побито-перебито 10 разів. Родину відправив, а сам залишаюся – треба ж комусь за будинком наглядати. Коли війна закінчиться, мої близькі повернуться, тож має бути куди повертатися. Я працюю, отримую пенсію, гуманітарку дають – всього вдосталь. Звісно, страшно, бо лише дурень не боїться. Але до всього звикаєш, – розказує Валерій.

Також, за словами чоловіка, на його вулиці у сусідньому будинку залишається жити літнє подружжя. Кількома будинками далі живе 90-річна бабуся, її покинули рідні і зараз нею опікуються міські служби та волонтери.

Будинок подружжя, про яке згадував Валерій, теж сильно постраждав, але навіть попри руйнування подвір’я виглядає затишно. У квітнику вже зійшли проліски та паростки нарцисів, виноградна лоза у дворі підв’язана та формує охайну арку. Хазяїн будинку – 74-річний Микола. Родина також не планує залишати Очаків, адже це – дім.

Я п’ятдесятого року народження, а моя дружина – сорокового. Що більше: 50 чи 40? Звісно, 50, тож я жонатий на молодиці, – наводить на перший погляд незрозумілу математику Микола.

Чоловік весь час жартує – мабуть, в такий спосіб він відволікається від невеселих реалій життя в понівеченому місті.

Поцілили восени прямісінько у сусідню хату. Нічого від неї не залишилося. А ми з дружиною тоді сиділи на вулиці – чистили картоплю. Мені уламок зайшов у груди, потім виймали в лікарні. А її контузило. Але ми швидко оговталися, нам тоді покрівлю вдруге знесло, треба було швидко ремонтувати, бо зима на носі була. Нічого, мерія допомогла. Також отримуємо добротні продуктові набори: ковбаса, крупи, консерви. Це наш дім, наше місто і наша земля, ми залишаємося тут. Так і живемо, – розказує Микола.

Кількома вулицями вище вже з’являються висотні дома. В під’їздах вибиті вхідні двері, вікна у більшості квартир закриті фанерою. Тут також залишаються жити очаківці – по 2-3 людини на будинок. Пенсіонери здебільшого не відходять далеко від своїх домівок, навіть відвідувати поліклініку страшно. Медзаклад знаходиться в іншому кінці міста, а транспорт в Очакові ходить лише до 13:00, тож назад доведеться повертатися пішки і є ризик потрапити під обстріл.

В Очакові у кожному мікрорайоні розташовані маленькі продуктові магазини – тут можна придбати хліб, яйця, консерви та деякий алкоголь. Володар однієї з таких торгових точок Олег розповідає, що утримувати бізнес зараз важко.

За світло треба сплачувати близько 9 тис. щомісяця. Покупців мало, прильотів – багато. Так, працюю, щоб було чим зайнятися. На щастя, в сам магазин ще не влучали, тільки поряд. Я сам отримав контузію торік, коли влучили у склад з мінами 9 січня. Пам’ятаю, перша хвиля обстрілу стихла, я вийшов перекурити на вулицю і – як рване! – згадує Олег.

Їхати з Очакова чоловік також не хоче – каже, що стріляють всюди і безпечних місць немає.
Загалом життя в Очакові зупиняється близько другої дня. У цей час людей можна зустріти лише біля крупних супермаркетів, ринки ж тут закриваються близько першої.

За словами віцемера Очакова Олексія Васькова, нагальною проблемою в місті є нестача чоловічих рук.

Це результат мобілізації. Чоловіків не вистачає. Робота є, а працювати – нема кому. Дуже багато фізичної роботи – треба проводити першочерговий ремонт з відновлення пошкодженого житла. Але ніхто не хоче працювати тут під обстрілами. Також закінчуються й будматеріали, які ми надаємо на перекриття дахів та вікон, – розказав Олексій Васьков.

Також великою проблемою для Очакова стало вилучення з бюджету військового ПДФО.

Очаків – місто військових, наш бюджет чи не на 100 відсотків складався з цих податків. Зараз також не працює туристична галузь, як будемо виживати – не знаю. Зарплату комунальники на сьогодні ще отримують з залишків бюджету 2023 року. В тому році грошей вистачало ще й на благоустрій міста, – каже Васьков.

Дійсно, в Очакові попри обстріли намагалися стежити за «лицем» міста. Вулиці прибирали комунальники, працівники зелентресту висаджували квіти, а дорожники намагалися вчасно закрити яму від прильоту на проїжджій частині.

Зараз, каже Васьков, з цим доведеться почекати.

Ми намагалися робити це для людей, щоб їм було куди повертатися після війни, – додає віцемер.

Раніше на USIonline.com —

«Недооцінка маніакальності росіян – ось головна наша помилка», – воєнний експерт Олександр Коваленко

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.