«Добровольці – їхня мужність переважила професійну реалізацію» – вчителька музики та співачка з Рівного стала солдатом одеської бригади тероборони (фото) «фото»

«Добровольці – їхня мужність переважила професійну реалізацію» – вчителька музики та співачка з Рівного стала солдатом одеської бригади тероборони (фото)

Від початку війни у 2014 році вчителька та концертмейстер рівненської музичної школи №2 Христина Панасюк стала у вільне від роботи час підтримувати військовослужбовців. Проникливі й глибокі пісні про війну рівнянки стали впізнаваними – вона відвідувала з концертами військові частини, полігони та шпиталі, виступала і на передовій, і глибоко в тилу. Наприкінці 2023 року, після одного з виступів, який відбувся перед 126-й одеської бригади тероборони, Христина прийняла рішення долучитися до війська та вступила до лав ЗСУ. Зараз співачка пліч-о-пліч з мужніми воїнами боронить нашу країну.

Про своє рішення вступити до війська та що стало його причиною, Христина Панасюк розповіла виданню «Цензор», передає кореспондент Української Служби Інформації

Пісні молодої рівнянки, які вселяють віру в перемогу і підіймають бойовий дух відомі багатьом українцям. З початком повномасштабного вторгнення росії, Христина об’їздила практично усі підрозділи лінії фронту, підтримувала бійців морально. Каже:

У підрозділі морально-психологічного забезпечення я зрозуміла, що саме цим забезпеченням і займалася майже десять років, курсуючи з гітарою від бліндажа до посадки, де можна було поспівати для хлопців і разом з ними.

Рішення доєднатись до лав ЗСУ прийняла після зустрічі з добровольчим підрозділом одеської бригади. Там вона побачила людей, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою.

Я поїхала з концертами саме в одеську бригаду, побачила людей, побачила, хто такі новітні добровольці. Для мене тероборона – сучасні добровольці. Добровольці 2014-2015 років – «Айдар», «Азов», ДУК – це дуже багато крутих людей, які пройшли війну із самого початку. А у 2022 році такими добровольцями нової хвилі стали бійці тероборони. Хтось журналіст, хтось бізнесмен, хтось таксист, хтось режисер, хтось музикант – люди абсолютно різних професій, які жодного стосунку до армії не мали. Якоїсь миті їхня мужність все-таки переважила професійну реалізацію. Вони сказали: «Ми хочемо жити у своїй країні, хочемо рятувати свою країну, захищати її». Побачивши цих людей, я зрозуміла, що хочу бути тут, саме тут, серед них, – зазначила Христина.

Спочатку, через проблеми із хребтом та відсутність сну жінці було складно адаптуватися у воєнних умовах. Проте головне – не власні почуття, зазначає Христина, а ставлення до ситуації та розуміння мети, до якої йде кожен захисник чи захисниця.

А відсутність сну – до цього можна пристосуватися й адаптуватися. Це нормально, якщо врахувати, як наші хлопці й дівчата на бойових позиціях сплять по одній-дві години. На що жалітися? Ми спали в нормальних умовах. Ліжко – є, спальником вкрилися, чаю попили перед сном – все прекрасно, життя чудове, – розповіла Христина.

Про рішення служити саме в одеській бригаді Христина додає, що обрала службу в ній через своє одеське коріння.

Мій прадід, наскільки мені відомо, був одним з начальників Одеського порту в часи Другої світової війни. Він залишив посаду і пішов на війну добровольцем. Він зник безвісти, певний період часу не було відомостей про нього, ніякого зв’язку. Моя прабабуся, взявши чотирьох доньок, виїхала до Ташкенту останнім евакуаційним потягом з Одеси. Взагалі, історія досить складна, бо родина була заможна, мала величезний будинок, нормальні статки. І тут жінка з чотирма доньками їде у Ташкент. Прабабуся вийшла на станції купити щось поїсти, а потяг поїхав. Якимось чином вона доганяла, шукала дітей у Ташкенті. Знайшла в сиротинці, без речей, без коштів, взагалі без нічого. І зрозуміла, що почалася абсолютно інша історія – життя переселенців, які не мають своїх коштів і живуть без чоловіків. Це біди війни, – поділилася Панасюк.

Христина мріє зустріти перемогу разом з одеситами, які їй близькі за духом.

Відчуваю незакритий гештальт моєї одеської родини. Мені дуже хочеться продовжити їхню справу і принести в моє місто і в Одесу перемогу. Дуже хочеться. Я розумію, що це сказано дуже нескромно, але для мене це важливо – зустріти перемогу, в яку я вірю всім серцем. І зустріти її в обіймах рідних, близьких людей, обійняти хоча б душею, серцем всіх тих, чиї рідні й близькі віддали своє життя за Україну, – наголосила співачка.

Повне інтерв’ю можна прочитати за посиланням.

Раніше на USIonline.com

«Зараз всі цивільні мають бути волонтерами, адже на кону стоїть наша свобода», – інтерв’ю із захисницею України (фото, відео)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.