> Всі новини > Новини > “До війни я казав, що брати зброю – гріх”: історія капелана з Одеси (фото) 
“До війни я казав, що брати зброю – гріх”: історія капелана з Одеси (фото)
Олександр народився в Криму, але через анексію півострова силами рф переїхав до Одеси. Після повномасштабного вторгнення релігійний чоловік почав волонтерити, а потім став капеланом 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
Його історію розповіли в Оперативному командуванні «Південь».
33-річний Олександр впевнений, що його задача – служити людям і Богу. Віра, як запевняє Олександр, допомагає йому в усьому. Навіть допомагати іншим людям. У 2014 році він переїхав до Одеси з рідного Криму – через вторгнення російських військових на полуострова. В Одесі він почав активно займатися волонтерською діяльністю, проводив служіння, брав участь у просвітницьких проектах та навіть особисто відвідував тих, кому потрібна була підтримка. І саме під час одного з таких відвідувань він зустрів повномасштабне вторгнення.
Вночі мені подзвонили працівники хостела та повідомили, що молода дівчина хоче вистрибнути з вікна. Я почав збиратися до неї, й тут почув перший вибух. Спочатку не придав тому якогось значення, але вже наступний був настільки гучніше, що на мене ледь не вилетіли двері. Розуміючи, що почалася війна, я швидко сів у машину й рушив до тієї дівчини. Досі пам’ятаю ті налякані вирази обличчя і танки, які зустрічалися мені по дорозі до неї, – згадав Олександр.
Далі чоловік почав допомагати людям як тільки міг, приділяючи особливу увагу воїнам ЗСУ. Все частіше його просили просто приїхати та поспілкуватися, а знайомства з солдатами та офіцерами дали зрозуміти, що вони теж потребують моральної підтримки. Тому Олександр після роздумів і консультацій вирішив стати капеланом у лавах «лицарів».
Один з офіцерів 28-ої омбр сказав мені, що я виконую роботу капелана. Мені це сподобалося, я відповів, що спробую в цьому розвиватися. І далі весь процес відбувався якось навіть непомітно для мене: перехід з цивільного одягу на військовий, нові знайомства, друзі. Вже тут я переосмислив багато чого. Пам’ятаю, до війни я казав, що брати до рук зброю це гріх, а тепер розумію, що Бог разом з тими, хто захищає. Ба більше, якщо того потребуватиме ситуація, я сам встану до зброї, – поділився Олександр.
Раніше на USIonline.com —
Півроку без зв’язку: інтерв’ю з дружиною полоненого захисника Маріуполю
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
