Демократія штука погана, але краще ще ніхто не придумав: інтервʼю з ексзаступником міністра економіки Михайлом Поживановим «фото»

Демократія штука погана, але краще ще ніхто не придумав: інтервʼю з ексзаступником міністра економіки Михайлом Поживановим

В післявоєнний період Україні належить пройти серйозну трансформацію економіки та соціальної сфери. Серед тем обговорення — вибір кар'єри в умовах змін, можливості для інвестицій, а також особливості економічної ситуації в Україні та Європі в післявоєнний час.

Колишній заступник міністра економіки України, доктор технічних наук, народний депутат України чотирьох скликань, голова фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право» Михайло Поживанов в інтерв’ю кореспондентці Української Служби Інформації Діані Георгієвій ділиться своїм поглядом на важливість освіти, актуальні професії та ключові аспекти, які визначатимуть майбутнє країни.

Багато дітей зараз віком від 14 до 18 років поїхали за кордон з батьками та продовжують навчання там. Причини їх від’їзду зрозумілі всім. Як ви вважаєте, повернуться вони, коли закінчиться війна? Де краще продовжувати освіту? Який зараз рівень освіти в Україні?

Взагалі більшість людей, хто поїхав за кордон та отримав там повну освіту, 99% не повертаються. Для того, щоб повернутися, мотивація повинна бути не просто величезною. Можливо, у їхніх батьків тут є бізнес, яким необхідно керувати, але навіть якщо це так, то таких одиниці з десятків тисяч людей, які поїхали.

А як же туга за Батьківщиною?

Туга за Батьківщиною проходить через деякий час. Я можу сказати, що я з 2010 по 2014 рік жив і працював в Австрії. І дуже багато людей, хто туди приїжджав, жили, працювали – серед них діти. Перший рік-півтора туга за Батьківщиною у них є, за друзями за домом, і вони дуже хочуть повернутися. Коли вони втягуються в серйозну систему навчання, коли через рік уже подоланий мовний бар’єр і з’являються нові друзі та нова компанія, вони вже повністю адаптуються до того життя.

Який шлях ви б вибрали зараз, з вашими знаннями, якби вам було 16 років?

Мені важко відповісти : щоб я обрав саме зараз, але я можу розповісти на своєму прикладі .В дитинстві у мене була мрія поступити в «мореходку», я дуже хотів стати капітаном далекого плавання, але мої батьки були проти. Мій батько працював на металургійному комбінаті, у нього, вочевидь, були інші плани для мене. Він мене ще в 9 класі взяв у гарячий цех, і я побачив, що таке виплавка сталі. І ще в той момент сталася аварія. Напевно, мене це тоді сильно вразило, і я вступив до металургійного інституту. Уже на третьому курсі моя студентська наукова робота була визнана найкращою, і мені запропонували після закінчення інституту залишитися в аспірантурі і захистити кандидатську дисертацію. І я це зробив, а потім отримав пропозицію лишитись на кафедрі і займатися науковою та викладацькою діяльністю. Але і тут мій батько сказав: наука наукою, але потрібна практика. І я пішов працювати на комбінат «Азовсталь». Там пройшов шлях від розливальника сталі до виконуючого обов’язки начальника киснево-конверторного цеху. Потім поступив в очну докторантуру Дніпропетровської металургійної академії, захистив докторську дисертацію. Але на початку 90-х років минулого століття наукова діяльність опинилася в занепаді, і я почав шукати себе в бізнесі та політиці. До чого я веду? Я дуже вдячний інституту та академії і моїй практиці, тому що там мене навчили вчитися. І вибирати для себе справді потрібну та корисну інформацію, тому що все вивчити неможливо. Я спілкуюсь з сучасними підлітками і завжди пояснюю, що для того, щоб досягти успіху, потрібно бути освіченим. Читати книги, вивчати інформацію в Інтернеті. Фраза «Зустрічають по одязі, а проводжають по розуму» не втратила своєї актуальності. І в правильних колах, там де є перспективи, там де в тебе можуть повірити, інвестувати, це все ще актуально. Тому, яку б ти не обрав професію, якщо ти найкращий, якщо ти професіонал і вмієш це транслювати так, щоб у тебе повірили – тебе чекає успіх. Незалежно від обраної професії. І навіть якщо у тебе є впливові родичі, і вони дали тобі перший старт і кудись «просунули», але ти там не показав себе інтелектуально і не влився в суспільство, нічого не вийде.

В Європі практика вступу до вишів така: немає контрактного вступу. Є загальний іспит, де ти набираєш бали, і відповідно до набраної кількості ти можеш кудись вступити. Можливості заплатити, підкупити або вступити як у нас на контракт з меншою кількістю балів просто не існує. Підрахунки здійснює комп’ютер. Втручання живих людей зведено до мінімуму. Що ви на це скажете?

Я вважаю це правильним. Це певне розмежування здібностей. Далі, знову ж таки, не ми це вигадали, що дорога починається з першого кроку, якщо в тебе є мрія, то роби перший крок для її досягнення.

Які професії на сьогодні вибрати в нашій країні?

Я тут навіть не буду виділяти спеціальності. Все залежить тільки від людини. Якщо ми говоримо про довгострокове хороше утримання по зарплаті. Але знову ж таки не прив’язане до нашої країни. У нас настільки все не відповідає рівню. Ось в Європі найбільш стабільні – юристи та медики. Але це з прив’язкою до місцевості. У нас це не працює. Якби мене хтось запитав поради, я б сказав обирати душею. Що тобі подобається робити — роби це професійно, і це тебе приведе до успіху. Зараз всі говорять про ІТ-технології, штучний інтелект і так далі. І ми можемо розраховувати, що це буде затребувано. Якщо ж говорити про професії, які будуть актуальними то це — продукти харчування (люди завжди будуть їсти), здоров’я, одяг, комфорт, гаджети, подорожі. Тобто торгівля і легка промисловість. Я ще раз би зупинився і порадив всім навчитися вчитися. У будь-якій професії, яку ти починаєш, окрім працездатності, ще важливо навчитися шукати потрібну інформацію та заповнювати прогалини в голові максимально корисними знаннями.

Окрім активного доходу, є ще й пасивний дохід. Для нашої країни це, як правило, оренда житлових і нежитлових приміщень. Хоча у всьому світі розвинута біржова торгівля. Розкажіть про це, і наскільки в нашій країні це актуально.

Це дуже специфічний сектор бізнесу, абсолютно не розвинутий в Україні. Він не масовий в нашій країні, може менше 1% цим займаються. Без якоїсь банківської допомоги це практично нереально робити в Україні. Вкладення грошей у цінні папери, золото, облігації дуже важко і дуже ризиковано. На Заході, якщо ти заробляєш по 4-5% річних, а інфляція у тебе 1-1,5%, це вже вважається нормально. У нас же при інфляції більш ніж 10%, навіть 4-5% це втрачає будь-який сенс. Тобто зараз говорити про якусь стабільність по банківських вкладах неможливо. А якщо говорити про акції компаній. Наприклад, та ж практика Заходу, коли ти на довгий термін виділяєш невеликий бюджет з зарплатні або навіть стипендії та вкладаєш у перспективні компанії, розраховуючи на прибуток через 5-10 років. Ну, у нас це фізично неможливо, оскільки в доларах ти вкладати не можеш. Тобі треба ці гроші переказувати в якісь інвестиційні фонди, де працюють інвестбанкіри, і вони розпоряджаються твоїми грошима, і в 99% випадків це закордонні компанії. У нас, на жаль, при наших некомерційних і недержавних банках такого бізнесу і такого сервісу немає.

Чому так? Ніша порожня, тому що ми ще не дійшли до цього, або в нашій країні складно щось прогнозувати.

Ну, дивіться, почалася війна, до цього ми пишалися, що хоч якісь іноземні інвестиції надходили в Україну. Почалася війна, всі валютні фінансові операції були заборонені. І в цій ситуації хто далі прийде щось інвестувати і хто буде щось робити. І як ви можете вкладати гроші в якісь акції, ви ж не в акції українських компаній хочете вкладати. Ви хочете купувати Apple, Pfizer, Mercedes. А цього зробити не можете. В гривні взагалі цього зробити не можна. Вам потрібен іноземний рахунок, а це вже окрема історія. Ми на сьогодні абсолютно не адаптовані під це. Тому у нас це можуть робити тільки ті, хто має подвійне громадянство, або ті, хто мають дозвіл на роботу в західних країнах і там мають банківські рахунки.

А існує таке поняття, як фінансове консультування? Чи є фахівці в цій галузі, або тільки аферисти?

Ось те, що ви назвали друге — більш вірогідно…

Давайте від зворотного: як заробити гроші, якщо тобі 20-30-40 років? Більше, ніж середній клас сьогодні заробляє.

Ти повинен бути або дуже хорошим і рідкісним спеціалістом, як в якійсь вузькій професії в будь-якій галузі. По-перше, у нас немає середнього класу. Про що ми говоримо коли мінімальна зарплатня – 6-7 тисяч гривень, це рівень, який в кілька разів нижче мінімальної зарплатні навіть в бідних європейських країнах, таких як Болгарія чи Угорщина. Якщо говорити про Німеччину, Францію чи Австрію, там зарплати будуть в 15-20 разів більші, ніж у нас сьогодні мінімальна. Я кілька днів тому давав інтерв’ю. Я є заступником голови наглядової ради НАОМА в Києві. І у нас у раді люди, як Василь Кремінь, Василь Дурдинець, Сергій Тарута, Михайло Теплюк, Василь Лазоришинець, Іван Малкович, Юрій Вакуленко, Володимир Нечипорук. Ось це у нас наглядова рада, і ми слухаємо ректора. І коли ставимо питання про зарплатню викладачів сьогодні, що викладач сьогодні отримує 9000 гривень, кандидат наук доцент отримує 13000 гривень. Професор з 20-річним стажем, доктор наук, у якого свої школи, отримує 21 000-23 000 гривень. І в той же момент чуємо, як в якійсь наглядовій раді Укрпошти або Нафтогазі вони премії мільйонами отримують. І сотні тисяч отримують чиновники на рівні міністерств чи державних адміністрацій — то про що можна говорити. Я не згоден з тією політикою, яку сьогодні веде Міністерство культури. Хочеться повторити слова Черчилля під час війни, коли йому запропонували зняти фінансування культури, він сказав: «А для чого ми тоді воюємо?» І це все. В моєму розумінні культура, освіта і інтелектуальний рівень населення — найважливіші речі для держави.

Чи реально стати міністром, або депутатом Верховної Ради без грошей і зв’язків?

Я знаю приклади де були корупційні складові, і люди дійсно купували собі ці посади заради недоторканності, хтось для статусу, хтось заради захисту бізнесу або впливу. І вони формували партії. Але якщо подивитися на Захід, наприклад, ось вибори пройшли. Якщо лідер виграв, він залишився ще на один термін лідером партії. Якщо, я на 100% впевнений, Олаф Шольц, який веде партію не набере потрібну кількість голосів на наступних виборах, то після 23 лютого він соціал-демократів очолювати вже не буде, як Ангела Меркель яка програвши вибори, парламент залишила. Ось ця змінюваність працює. В нашій країні цього немає.у нас всі партії побудовані під особистість, а не ідеологію.

Як ви ставитеся до того, що часто на посади чи до влади приходять люди без спеціальної освіти: юридичної, військової чи економічної?

Є таке висловлювання: демократія — штука погана, але краще ніхто не придумав. Система, як, наприклад, в Америці. Що б не говорили про Трампа, Байдена чи Буша-молодшого, система не дозволяла робити великих помилок. Противаги, які в їхній системі працювали, не дозволяли здійснювати узурпацію влади та приймати неправомірні рішення. А ланка людей, відповідальних, вони всі були високопрофесійні. Тому в їхніх умовах я б цього не боявся. І тут питання не тільки до тих, хто балотується, а й до тих, хто голосує. Ми ж думаємо, що від нашого голосу нічого не залежить, але візьмемо два Майдани. Люди ж організувалися. Люди відстояли свою ідею. Висловили свою точку зору. І ми вважаємо, що Помаранчева революція перемогла. А що далі? Коли прийшов Ющенко, оточив себе любими друзями, олігархами, коли він не став робити те, чого всі чекали, заради чого збиралися. Ніхто його до відповідальності не притягнув. Те саме сталося і під час другого Майдану, Революції Гідності. Ви перемогли, а потім, коли вас почав обманювати Турчинов, дозволив без супротиву провести псевдо референдуми та захопити Крим та Донбас , коли вас почав обманювати Порошенко, співпрацюючи з Медведчуком, збагачуючись на всьому. Хто куди вийшов? Це питання до нас самих. Що ми себе організувати не змогли. І говорити, що політик прийшов і обманув, не можна. Це й наша відповідальність, ми дали йому це зробити.

Зараз посилюють фінансовий моніторинг, збільшують податки, закривають контроль громадськості за діями урядовців та контролем бюджету. Це необхідна міра?

В моєму розумінні це взагалі неправильна економічна політика. Вони сьогодні такими методами просто намагаються залатати якісь діри. Ми ж бачимо в новинах, що хтось 5 млн євро в багажнику везе, то за кордон вивозять гроші, їх ловлять. На жаль, ця політика в першу чергу розрахована на людей, які ведуть чистий та чесний бізнес і не ухиляються від податків. Якщо сьогодні тобі прийшли гроші на карту, і ти з цих грошей заплатив податки то банк слідкує за цим, і податкова має доступ, і податкова має право і може все це перевіряти, я б тут обмежень взагалі не робив. Ось, наприклад, бізнес. Візьмемо великі та середні підприємства промисловості. Навіть не ФОПи. Вони мають виробничі потужності, нерухомість, землю, на якій вони розташовані. Сьогодні вони намагаються або перепрофілюватися, щоб якось виживати. Але податок на нерухомість, який в апріорі аморальний, ніхто не скасував і навіть не знизив, а податок на землю, як у Великій Британії. Я працював в Австрії, і я вам можу гарантувати. Аналогічна площа в Австрії, 2 га землі під комерцію в центрі міста ми платили 8 тисяч євро на рік за неї. В Києві на околиці міста за подібну ділянку, на якій немає торгових площ і вона не дає такого доходу треба платити 8-10 тисяч євро (по курсу звичайно)на місяць. Тобто різниця в 12 разів при різниці ВВП Австрії та доходах, і ВВП України. І всі удають, що вони це не бачать і не розуміють. На початку війни перші 3 місяці, здається, робили поблажки, а потім все це забули. Все це говорить про те, що правильної економічної політики, яку має проводити Міністерство економіки, немає. І подивіться навіть територіальні громади, обласні, районні ради, яких ви обрали і яких ви оплачуєте за рахунок ваших податків по факту фінансами не розпоряджаються, а розпоряджаються ними районні й обласні військові адміністрації.

Зрештою, правильна економічна та політична політика повинна ґрунтуватися на прозорості, відповідальності та справедливості, де кожен громадянин і політик буде нести відповідальність за свої вчинки, а державні інституції працюватимуть на благо суспільства, а не для збереження власних інтересів.

Раніше на  USIonline.com

«Мені не сподобалося бігати, і я став на ворота. Так моя лінь мене й направила», – Андрій Пятов про свій шлях у футболі

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.