Топ-тема

«Кожна дитина має жити в сім'ї», – вважає патронатний вихователь Роман Федорченко. Знає це з власного досвіду, бо дев'ятирічним хлопцем потрапив в інтернат і провів там рік: мати померла, а батько пішов в іншу сім'ю. Пригадує, що деякі вихователі були грубими, били дітей гімнастичними палицями. І що найголовніше – в інтернаті не навчали дітей допомагати одне одному, бути добрими й чуйними. Кожна дитина – сама по собі, а її завдання – вижити. Вже ставши батьком, Роман лишився сам із п'ятьма дітьми після смерті дружини. Молодшому було вісім місяців. Каже, що без родичів чи іншої підтримки було важко. Ба більше – місцева соціальна служба, здавалося, хотіла не допомогти, а підловити його на помилках, не вірила в нього й пропонувала забрати дітей в інтернат. Та він просто робив своє і ні секунди не сумнівався, що має піклуватися про дітей та не допустити, щоб їх забрали. Відтоді минуло 10 років. За цей час Роман переїхав із Сумської області в село Піщана на Одещині й познайомився в інтернеті з Іриною. Вона з трьома дітьми переїхала до нього з Естонії. Разом із нею вони стали патронатними вихователями – приймають дітей, які або чиї батьки опинилися в складних обставинах. Від прийомної сім'ї це відрізняється тим, що дитина може перебувати на патронаті від трьох до шести місяців (під час воєнного стану строк перебування необмежений). У цей час їхні батьки мають змогу привести своє життя до ладу, або ж для дітей шукають прийомні сім'ї, якщо повернення додому неможливе. «Наше завдання – забезпечити для дитини сімейне вогнище, затишок, тепло та любов», – каже Роман.

Окупанти знов і знов пробують перевірити на міцність нашу оборону: на багатьох ділянках фронту тривають ворожі атаки, однак раз за разом зазнають невдачі через мужній опір захисників. Україна тим часом продовжує отримувати військову допомогу від країн-партнерів. Зокрема, Греція надасть комплекси ППО – радянського виробництва, але модернізовані.

Ситуація на фронті принципово не змінюється: росіяни намагаються атакувати, Сили оборони стримують їхній натиск. Водночас, за інформацією The Washington Post, західні союзники пропонують Україні зосередитись на веденні вогню на великі відстані, стримуванні російського Чорноморського флоту та зв’язуванні сил ворога в Криму.

На східному та південному фронтах без змін: рашисти продовжують спроби йти в атаки, але отримають болісну відсіч та повертаються на позиції. У той саме час ворог не припиняє варварські обстріли міст України, вже не дуже переймаючись заявами про ураження «військових об’єктів». Захисники України ж завдають атак дійсно на важливі промислові та військові цілі у тилу росіян – і кажуть, що таких ударів буде більше.

На фронті українські захисники стримають та дають міцну відсіч окупантам, які попри втрати намагаються йти в наступ на низці напрямків. Україна очікує на далекобійну зброю та літаки від країн-партнерів, але наразі, у ситуації що склалася, все більше значення для війська набувають FPV-дрони: їх потрібно дедалі більше.

Правоохоронці серед перших заходять на деокуповані українські території. Вони відновлюють правопорядок і серед питань, які вирішують, – виявлення постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного з війною (СНПК).

Ситуація на фронті залишається складною, а росіяни продовжують масовані авіаудари по українським містам, зокрема по Одесі. Водночас, країни-союзники запевняють, що не припинятимуть підтримку українського спротиву загарбникам.

Служба безпеки спільно з НАБУ та САП викрила масштабну схему розкрадання майна державної компанії «Українське Дунайське пароплавство». Підозрювані у 2017 році привласнили 32 баржі торговельного флоту підприємства на загальну суму понад 80 млн грн. Підозрюваним загрожує до 12 років тюрми. А вилучене майно передали у АРМА.