Бойовий фельдшер з одеської бригади рятує життя побратимів: історія гвардійця на псевдо Діамант (фото)

З військовою справою Олександр, який до того, після завершення медичного коледжу, працював у медичній сфері на рідній Вінниччині та вчився в одному з університетів Черкащини на професію психолога, познайомився у 2021 році, коли добровільно вирішив пройти строкову службу в 11 бригаді ім. М. Грушевського НГУ.

Після проходження базової загальної військової підготовки гвардієць деякий час служив в одному з патрульних батальйонів, пізніше був переведений до іншого батальйону на посаду санітара, а згодом Діамант підписав контракт та став на посаду фельдшера медичного пункту. Що цікаво, Олександр міг і не потрапити до лав НГУ, адже свого часу робив спроби вступити до патрульної поліції.

Двічі намагався потрапити до патрульної поліції, пройшов усі випробування, але, на жаль, не зміг скласти нормативи з бігу, – згадує Діамант.

Мабуть, такою була доля гвардійця, адже з початком повномасштабного вторгнення рф його знання та прагнення до самовдосконалення почали допомагати рятувати життя побратимів та уважно слідкувати за їхнім здоров’ям.

Восени минулого року Олександр під час порятунку побратимів отримав поранення. Бійці виконували завдання на Покровському напрямку Донецької області. Декого з військовослужбовців, які перебували на спостережних пунктах, було поранено, тому поступила команда на їх ротацію та евакуацію. Олександр одразу виїхав на допомогу, двічі успішно забрав хлопців та відвіз в іншу точку, але коли повертався за останньою групою його бронеавтомобіль потрапив під мінометний обстріл, був пошкоджений та тричі перекинувся.

Все відбувалося наче у фільмі: сильний удар, вибух, мене почало хаотично кидати всередині салону, а коли бронеавтомобіль зупинився і я став на ноги, то зрозумів, що у мене з голови тече кров, мене сильно нудило, відчував сильний біль та шум у вухах. У той момент я швидко перемкнувся на побратимів: через обидві двері залишити «броню» не вдалося, тому робили це через люк. У додатку до всього цього в автівці виникла ще й небезпека вибуху. На щастя, все обійшлося. Ми залишили транспортний засіб, сховалися, я вийшов на зв’язок із командиром, доповів про ситуацію і під «акомпанемент» мінометних обстрілів ми дочекалися евакуації, – згадує Діамант.

В результаті неприємного інциденту Олександр отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, безліч забоїв різних ділянок тіла, півтора місяці лікувався в різних медичних закладах та повернувся у стрій. Зараз він почуває себе набагато краще, але головні болі все ще переслідують Олександра.

Подібні ситуації не завжди закінчуються хепі-ендами, от і в житті Діаманта траплялися епізоди, про які він згадує з величезним сумом.

Займався евакуацією наших бійців з самісінького «нуля» на Донеччині. Здійснив кілька успішних виїздів, але останній із них був занадто важким та тривалим. Мені кричали в рацію, щоб я якомога швидше виїжджав з місця, але в мене було троє поранених побратимів, тому так швидко, як хотілося б, залишити позицію не вдалося. В результаті за нами полетіли кілька FPV-дронів та почав активно працювати міномет. Всю дорогу я чув наступне: «Діаманте, Діаманте, на всіх парах, швидше виїжджай звідти!». На щастя, ми вибралися з-під обстрілів, відвіз хлопців до стабілізаційного пункту, але, на жаль, один із них ще до мого приїзду помер. Це була дуже важка втрата для мене особисто та для усіх нас…, – каже Олександр.

Діамант переконаний, що сила українських військовослужбовців та загалом усіх українців – у волі, а де воля – там і перемога. Мужність та незламність українських воїнів допомагають їм протистояти ворогу на всіх ділянках фронту. Як би не було важко, наші бійці розуміють, за що ризикують власним життям.

Моя найбільша мотивація – це мої рідні та близькі, заради яких я готовий на все. Не хочу, аби вони зіткнулися із війною так, як я, тому буду докладати максимум зусиль для того, щоб всі ці жахи закінчилися якнайскоріше, – каже гвардієць.

За час своєї служби Олександра багаторазово було нагороджено грамотами та подяками від бригади, Південного Одеського територіального управління НГУ, міської влади та Біляївської громади Одеської області.

Якщо всі допомагатимуть нам, ми обов’язково переможемо, а після – настане інший важкий період для нашої країни, адже треба буде дуже багато працювати над відновлюванням міст та сіл, продовжувати удосконалювати оборону України, бути готовими до нових викликів. Багато вулиць, проспектів, алей буде названо на честь наших героїв, а героїв вистачає, вони серед нас, вони поруч, а когось вже й немає в строю. А поки треба захищати рідну землю 24/7 та вірити в успіх, – коментує Діамант.

У майбутнє нацгвардієць дивиться з оптимізмом, але підкреслює, що зараз дуже важливо працювати на перемогу усією країною, разом, використовувати для цього усе, що може знадобитися у боях, адже, воєнні дії в Україні давно вже перетворилися з битви піхоти на битву технологій.

Раніше на  USIonline.com —

Одеські нацгвардійці провели урок мужності для учнів одного з ліцеїв міста (фото)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.