Безпековий аналітик: Європа не втомилася від України, а від необхідності протистояти загрозам

В інтерв’ю для Української Служби Інформації він  пояснює, чому розмови про втому є хибною рамкою, як російська пропаганда підриває європейську єдність і чому право на втому мають передусім українці, а не західні суспільства.

Ремарка: На тлі повномасштабної війни змінюються суспільні настрої як в Україні, так і в Європейському Союзі. За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Європейському Союзу довіряють близько 49 % українців, тоді як рівень довіри до США становить близько 21 %, а до НАТО близько 34 %.

Водночас підтримка вступу України до ЄС залишається стабільно високою, на рівні 85–90 %, що свідчить не про відмову від європейського курсу, а про зростання фрустрації на тлі затяжної війни та очікувань щодо міжнародної підтримки. Саме в цьому контексті в ЄС дедалі частіше звучить риторика про «втому від України», яка стає частиною політичних і суспільних дебатів.

Романе, яку найважливішу безпекову помилку, на вашу думку, Європа зробила до 2022 року і досі пожинає її наслідки?

Більшість не усвідомила, що путінська Росія означає лише війну, смерть і руйнування. Європа жила в наївності та самообмані, тоді як на сході новітній Гітлер готувався до війни.

Чи є Європа сьогодні безпечнішою, ніж до початку повномасштабної війни проти України, чи вона лише краще усвідомлює власну вразливість?

Безперечно, вона не стала безпечнішою. Ситуація погіршується, а Росія діє дедалі агресивніше. До кібератак і пропаганди вона додала різноманітні диверсії. Варто згадати й порушення повітряного простору, а також відомі інциденти з дронами в Польщі. І це, без сумніву, не все, що ще продемонструє російський терористичний режим.

Як після 2022 року змінилася російська дезінформаційна стратегія в Європі? Вона стала менш агресивною чи більш витонченою?

Вона має кілька рівнів. Росія намагається розколювати суспільства, формувати недовіру до урядів та інституцій і водночас пропонувати Росію як нібито «здорову альтернативу». Що стосується воєнної пропаганди, то йдеться про поширення наративів перевернутої реальності: Росія, яка розпочала війну, нібито прагне миру, тоді як Захід, який насправді довгий час поводився щодо Росії надзвичайно мляво, і ми бачимо результат цього підходу сьогодні, — нібито хоче війни.

Росія також використовує пропаганду для ослаблення міжнародної допомоги Україні та для розпалювання ненависті до українців загалом. Окремим напрямом є спроби приховати російські воєнні злочини через байки на кшталт того, що «українці зробили це самі» тощо.

Які наративи сьогодні найбільше послаблюють підтримку України серед європейської громадськості?

Твердження, що військова допомога нібито означає підтримку та продовження війни й «втягування власних країн у війну», а також що фінансова допомога буде розкрадена і це гроші «за рахунок європейських пенсіонерів та інших соціальних груп». Усе це супроводжується різноманітними міфами про те, що українці є «неонацистами», а українські біженці — це «паразити», які приїхали виключно за соціальними виплатами.

Чи є нинішні інструменти ЄС проти дезінформації достатньо ефективними? Де, на вашу думку, система дає збій?

Ні, не є. Система провалюється насамперед тому, що ведуться нескінченні академічні дискусії, ухвалюються гучні декларації, але реальні дії відсутні. Ми занадто слабкі, а сама дискусія про дезінформацію та пропаганду є вкрай токсичною, адже прихильники російського тоталітарного та цензурного режиму одразу кричать, що в ЄС нібито «тоталітаризм і цензура». Бракує політичної волі, яка мала б спиратися на суспільний консенсус, але такого консенсусу також не існує.

Як за останні роки змінилося ставлення чеського суспільства до України і що найбільше вплинуло на ці зміни?

Звісно, вирішальним чинником стала російська війна проти України. І цей вплив подібний до того, що відбувається й в Україні: війна робить добрих людей ще кращими, а поганих ще гіршими. З одного боку, ми побачили величезну хвилю підтримки України — достатньо згадати, як чехи приймали біженців у власних домівках. З іншого боку зросла й ненависть: мовляв, українські біженці приїжджають на дорогих авто й «забирають наші соціальні виплати». Для частини суспільства, яку роками живлять ненавистю до всього, логіка проста: раніше в їхніх зламаних життях були винні роми, потім мігранти з Африки, а тепер українці. Ніколи — вони самі. Цю позицію активно підсилюють політики, які побудували свою кар’єру на ненависті.

Часто говорять про «втому від України». На вашу думку, це реальний суспільний феномен чи радше політичний конструкт?

Право на втому мають українці. Не ми. У нашому випадку це радше класичне чеське бурчання й нарікання: коли ти сидиш із пивом на дивані, все тебе страшенно дратує, ти «втомлений від усього», і нехай тебе ніхто не чіпає.

Чи не точніше говорити про втому європейських політичних систем від необхідності ухвалювати непопулярні рішення?

Європейські політичні структури дуже слабкі. Протягом багатьох років вони жили з переконанням, що для відвернення загрози достатньо висловити «глибоку стурбованість» і організувати панельну дискусію, де все буде «обговорено». Такий підхід зробив із найбільшої економіки світу другорядного гравця у сфері безпеки та оборони.

Як, на вашу думку, штучний інтелект змінює інформаційну війну та здатність суспільства відрізняти правду від маніпуляції?

Штучний інтелект докорінно змінює інформаційну війну. Якщо раніше так звані «фабрики тролів» виглядали як люди, що сидять десь у Санкт-Петербурзі й щось продукують під час зміни, то сьогодні цю роль виконують роботизовані акаунти, не обмежені людським фактором. Суспільство, звісно, не готове ані розпізнавати ці явища, ані повною мірою їх усвідомлювати.

Що особисто вас мотивує продовжувати роботу з темами безпеки та дезінформації, попри те що це довготривала й виснажлива сфера?

Я багато разів бував на сході України й бачив, що означає так званий «рускій мір». Російська воєнна пропаганда та дезінформація — це просто авангард російських танків і ракет. Якщо ми не зможемо захиститися в інформаційному вимірі, якщо Росія паралізує нашу єдність і готовність до оборони, тоді прийдуть ракети й танки.

Якби ви могли звернутися до чеського читача щодо війни в Україні однією фразою, що б ви сказали?

Людина не зрозуміє, що таке Росія і що таке війна, доки не переживе це на власній шкірі. Але тоді, на жаль, уже буде запізно.

Коротко про Романа Мацу

Роман Маца — чеський безпековий аналітик, який спеціалізується на питаннях безпеки, гібридних загроз, медіа та ІКТ. Має освіту в галузі міжнародних розвитку та досліджень Університету Палацького в Оломоуці. Брав участь у реалізації регіональних, національних і міжнародних проєктів, неодноразово подорожував, зокрема до України, де брав участь у проектах, підтримуючих громадянське суспільство. Він також активно виступає на конференціях безпекового спрямування та публікується, зокрема в медіа й на власному блозі, зосереджуючись на проросійській пропаганді, дезінформації та викликах сучасних медіа.

Аліна Манасова

Раніше на  USIonline.com —

РФ зранку била по українській енергетиці: кілька областей без світла, а Польща підіймала винищувачі

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.