Арт-екологія: про збереження природи мовою мистецтва
У гонитві за технологічним прогресом, підкоренням Марсу та створенням шокуючого контенту для Тік-Току сучасне покоління стало набагато менше приділяти уваги навколишнім «живим» проблемам, а не віртуальним. Небайдужі активісти всіма силами намагаються зацікавити світову громадськість збереженням природних ресурсів. Та для цього не обов'язково закінчувати художню школу, мати червоний диплом тощо. Достатньо лише захотіти поглянути на звичайне сміття з іншої – креативної – сторони.
Читайте матеріал на сайті Української Служби Інформації.
Сьогоднішній стан екології залишає бажати кращого, та люди навіть не хочуть замислюватись над тим, що за декілька років наша планета потопатиме у тоннах бруду. Озонові діри, масова вирубка лісів, надмірна експлуатація тварин, викид пластику та інших матеріалів, що не розкладаються, – усе це є нічим іншим, як масовим знищенням природи людиною. Саме з метою запобігти тим самим страшним наслідкам, про які майже ніхто не хоче думати, мовляв «мене не торкнеться», художники, портретисти, філософи, екологи, скульптори та інші творчі та небайдужі створили новий напрям мистецтва – арт-екологія.
Арт-екологія – це великі інсталяції рельєфу та створення різноманітних скульптур зі сміття. Цей креативний рух, учасники якого прагнуть привернути увагу до проблем екології – забруднення навколишнього середовища – дійсно ладен творити дива. На стінах будинків уже з’являються графіті із поглинаючим смог ефектом, а на стовбурах дерев – малюнки, що здатні «загоювати». До речі, наші одеські мурали також певною мірою можна вважати за прояв екоарту, навіть якщо їхні автори декілька років тому і не думали, що вкладають саме таку ідею.
У світі вже існують популярні напрями в арт-екології, творці яких змогли успішно переплести мистецтво з проблемами навколишнього середовища.
ПаркАрт – простіше кажучи, малюнки на деревах. Роль полотна тут виконують саме стовбури останніх. Для написання картин використовують акрилові фарби, які жодним чином не шкодять рослинам, а навпаки – здатні захищати їх від потрапляння вологи, грибів та бактерій. Варто зауважити, що перед написанням такої картини, триває довга і кропітка обробка ран і тріщин – і тільки після «повного одужання» митці приступають до роботи.
Ленд-арт виник на початку 1960-х років у США, де художники, створюючи свої роботи на відкритому повітрі, використовували природний ландшафт у якості виставкової арени. Найвідомішим художником, який працював у цьому жанрі, можна вважати американця Роберта Смітсона, чия найвідоміша робота «Спіральна дамба» (1970 рік), ймовірно, є найвідомішим проєктом ленд-арту. Автор скомпонував каміння, землю і морські водорості, сформувавши довгий (1 500-футовий) причал спіральної форми, що виходить у Велике Солоне озеро у північній Юті, США.
Паблік-арт – «вуличне» мистецтво, яке не завжди являє собою саме рельєфну інсталяцію, хоча і входить до витоків екоарту. Паблік-артом прийнято вважати будь-яку мистецьку роботу, яку було створено або виконано поза приміщенням – у публічному місці. Це може бути як проста інсталяція, так і цілий перфоманс із художніми костюмами, гримом, але обов’язково з акцентом на сучасні проблеми: політику, соціальну нерівність та у більшості випадків – екологію.
Арте повера (з італійської «бідне мистецтво») – цей термін уперше ввів у світ нової хвилі мистецтва італійський мистецтвознавець Джермано Челанто у 1967 році. Художники арте повера намагалися візуалізувати діалог між природою та індустрією, використовуючи промислові чи нехудожні матеріали, хотіли звільнити творчість від обмежень традиційних форм мистецтва та художнього простору. Слід визнати – у них вийшло.
Серед вітчизняних, українських активістів хочеться відмітити Микиту Зігуру, який завзято піднімає проблему екології. Ідеєю проєкту «Нова археологія» є нова ера, яка в майбутньому претендує на звання «пластикової». Суть проєкту у тому, що три абсолютно однакових по величині стовпи спресованого сміття, нагадують шари ґрунту, які свідчать про певний проміжок часу. Автор стверджує, що сміття несе в собі погану енергетику; проте, коли з нього формуються нові об’єкти – ставлення змінюється. І всі інсталяції – це, насамперед, про естетику, а вже потім про концепцію. Автор використовує для своїх шедеврів пластик, поліетилен та застарілі труби.
Окрім цього, по всій Україні організовують інтерактивні виставки на захист екології. Однією з таких є, наприклад, Ucan Ukraine, що відбулася восени 2021 року в Запоріжжі. Проєкт об’єднав навколо проблем довкілля митців, бізнесменів та активістів. Головною місією виставки стало привернення до них уваги людей. І вона виконала своє завдання, представивши сім надихаючих арт-об’єктів, назви яких говорили самі за себе: «На живця» – об’єкт виставки про браконьєрство та вимирання риби у водоймах; «Пакети не потрібні» – про забруднення навколишнього середовища сміттям; «Металевий пил повсюди» – про забруднення повітря; «Сміття без кордонів» – про використання пластику; «Киснева нестача» – про вирубку лісів та насадження нових зелених зон у містах; «Водна діаграма» – проскорочення запасів питної води.
А гігантська «пральна машина», що наочно демонструвала «веселку» фосфатів, які забруднюють водойми, користувалася найбільшою зацікавленністю відвідувачів.
Не можна не згадати про вже традиційний фестиваль піщаних фігур в Одесі. В 2021 році Odessa Sand Fest став 5-м ювілейним. На один із міських пляжів для учасників заходу завезли близько 80 тонн піску. Загалом, 13 команд працювали над створенням своїх шедеврів. Ірина Загойчук, двократна чемпіонку одеського фестивалю, та Олег Масалитин, харківський скульптур та учасник створення світового рекорда на найвищу скульптуру (Німеччина), стали спеціальними гостями, що взяли участь на позаконкурсних умовах.
Існують арт-проєкти і за кордоном. Наприклад, фотопроєкт Фабриса Монтейро «Боги сміття». Фотограф відправився в найзабрудненіші місця Африки і влаштував фотосесію для моделей у костюмах, створених із сміття. Це духи, місія яких спрямувати людей іншим шляхом, – Фабрис хоче довести людям своїм фотопроєктом, наскільки важливо берегти довкілля. Фотосесія покликана заявити про проблеми навколишнього середовища, актуальні для всього світу. Забруднення довкілля пластиком – це одна з основних проблем екології. Над планетою нависла загроза «потонути» у горах пластику і поліетиленових пакетах – у Тихому океані вже існує цілий такий острів, який за своїми розмірами обходить Гренландію. Проте виробництво шкідливого для довкілля пластику тільки збільшується, незважаючи на те, що велика кількість підприємств та фабрик переходять поступово на екологічний. Канадський фотограф Беджамин Фон Вонг створив окремий фотопроєкт «Русалки проти сміття». Він привертає увагу людства саме на проблему забруднення навколишнього середовища. Дивлячись на ці фото, починаєш задумуватися: «А що ж буде із планетою далі?» Для створення знімків йому знадобилося 10 тис. пластикових пляшок і моделі в образі русалок.
Отже, екоарт покликаний стимулювати такий собі діалог між природою та людиною, заохотити суспільство до змін у поведінці та закцентувати на важливості підтримання рівня поваги до екології. Небайдужі активісти всього світу організовують незліченну кількість акцій, благодійних змагань та конкурсів – усе, щоб залучити якомога більше людей до збереження навколишнього середовища. Арт-екологія є цьому яскравим прикладом.
Раніше на USIonline.com —
«Між життям та сюром»: в Одесі відкрилася сюрреалістична фотовиставка Майї Макєєвої (фото)
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
